Жили-були дідусь і бабуся, і з ними онучка Оля. І ось на день народження вирішили дідусь з бабусею зробити онучці подарунок, але який?
Були у них різні цукерки, як то кажуть, усіх потроху. І вони зробили цукеркового колобка. Колобок був з ручками, ніжками, навіть оченята були — блакитні кульки.
Настав день народження. Дідусь з бабусею хотіли привітати онучку, а колобка немає. Колобок у цей час йшов лісом, назустріч йому — їжачок: «Колобок-колобок, куди ти йдеш?».
— Хочу зібрати своїх друзів на день народження до Олі. Ходімо зі мною, їжачку!
Йдуть далі лісом цукерковий колобок та їжачок, назустріч їм білочка. «Куди ви йдете? Візьміть і мене!». «Ну, що ж», — погодилися цукерковий колобок з їжачком, і взяли білочку з собою. Потім зустрівся їм заєць: «Скажіть будь ласка, куди ви йдете?».
— Ми йдемо до Олі на день народження, — каже цукерковий колобок. — Тому я й пішов у ліс, щоб зібрати друзів.
І пішли всі разом. А засмучена Оля сиділа біля вікна і сердилася, що не отримала подарунка. Раптом вона заусміхалася і показала бабусі та дідусеві на стежинку, по якій колобок з друзями йшли на день народження. Попереду викроковував колобок, за ним їжачок, білочка та зайчик. «З днем народження, Олю!» — прокричали всі дружно.
Цю милу казку на новий лад і кілька інших принесла до редакції наша читачка, яка проживає на вулиці Терешкової. Можливо, й інші читачі вигадують для своїх малюків особливі казки та нових героїв?











