чт, 19 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Маршрутка № 221 відчалила від вокзалу і в звичному темпі попливла швидкісною дорогою в бік житлового масиву Таїрова. Не давав пасажирам зануритися в анабіоз лише щебет малюка, крихітного, не старшого двох рочків, що сидів на руках у мами на передньому сидінні.
І раптом пролунав наростаючий рев двигуна, по лівому борту пролетів ракетою чорний тонований БМВ, хвацько зробив зигзаг між носом автобуса і машиною, що мирно йшла по лівій смузі… і зник. Мабуть, зробив заявку на ривок у далекий космос, однак наздогнали ми його не далі як на наступному світлофорі.
Автобус відчутно тряхнуло — водій натиснув на гальма, всі прокинулися, і думка, швидше за все, промайнула в головах одна… Озвучив її на весь автобус дзвінкий голос хлопчика з переднього сидіння:
— Дебіл! Їздить, як дебіл!
Так, знаю, як пишеться це нехороше слово, і те, що не місце йому на газетній сторінці, але що поробиш, з життя слів не викинеш.
Мама стала вгамовувати хуліганчика, який переконливо повторив свою фразу ще кілька разів, поки не додав як вирішальний аргумент:
— Так тато каже!
— Так! Тато так казав! — підтвердив старший братик, що сидів поруч.
Виховний момент був безнадійно зіпсований добродушними смішками пасажирів.
Шкода, що не чув визначення своєї манери їзди з дитячих вуст винуватець ситуації — водій «бумера». Та й інші лихачі, через яких татову фразу дитя вивчило назубок: виття мотора, різкий поворот керма — значить, поруч хтось промчав, як… Ну, самі розумієте.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса