Вже полюби виставою одеської публіки «Смішна академія» з відомими одеськими акторами Сергієм Деньгою та Олегом Симоненком перенесено на нову, велику сцену Театру «На Чайній».
І, мабуть, саме тут, у приміщенні колишньої чаєрозфасувальної фабрики, для постановки створилося ідеальне середовище — місця достатньо для трюків, пробіжок і танців. Та й публіка розташовується з трьох боків від сцени, а ці артисти чудово вміють грати і плечем. І спиною… Тож перенесена в інше середовище комедія сприймається свіжо. Це свого роду прем’єра, зміни зазнали багато мізансцен і навіть предмети реквізиту.
Ласкаво просимо до Японії, до грізного 1940-го! Комедійний драматург Сакісакі (Сергій Деньга) схиляє цензора Цубакі (Олег Симоненко) до отримання дозволу на постановку нової п’єси. Комедія відомого сучасного драматурга і кіносценариста Кокі Мітані «Академія сміху» описує події, що розгортаються під час японсько-китайської війни. Лютувала військова цензура. І дай волю Цубакі, він взагалі б позакривав усі театри в країні, бо не час.
Цей солдафон, однак, чутливий до прекрасного і має добре серце, раз прикрашає свій кабінет гілкою квітучої сливи, милується кімнатним фонтанчиком і навіть прихистив у себе вдома ворона… Але до театрів не ходить. Тому так важко доводиться Сакісакі, адже його переробка «Ромео і Джульєтти» викликає осуд: суворій воєнній епосі більше підійшов би «Гамлет». Що ж, ці двоє практично на наших очах змайструють комедію «Гамлет і Джульєтта». Цубакі, що відчув смак до творчості, буде метатися своїм кабінетом, вибудовуючи найефектніші мізансцени за участю начальника варти…
Публіка плакатиме від реготу і раптом помітить, що всі ці східні казки чудово «лягають» і на нашу ментальність, усі ми, зрештою, діти однієї планети!.. І не здивуємося, коли після всіх міркувань про виховання ворона в домашніх умовах співрозмовники-співавтори дружно замуркочуть без слів «Чорний ворон», Сакісакі до того забудеться, що завершить куплет словами «…я не твій!». Заповітний штампик «Дозволено цензурою», або як там у них японською, не раз буде занесений над рукописом п’єси, але знайдеться черговий доказ проти!
Варто уточнити, що режисура вистави зроблена акторами спільно, приблизно так, як герої пишуть «Гамлета і Джульєтту». І, зрештою, спілкування з цензором збагатить драматурга, який звик планувати у своїх комедіях невигадливі трюки з повтором на кшталт випадаючої вставної щелепи. Власне, момент, коли Цубакі заносить над рукописом заповітний штампик і зітхнувши відкладає його вбік, є тим самим трюком з повтором, на який нанизана вся дія. Та й сама «Смішна академія» в новому просторі — трюк з повтором! Про непередбачуваність творчого процесу, таланти, що таяться в нас, і багато іншого змусить замислитися ця іскрометна, рясніюча акторськими знахідками постановка.











