Шістдесят років тому, 5 вересня, вийшов у світ перший номер газети «Одеський портовик». Святкові заходи, присвячені ювілейній даті, пройшли минулої п’ятниці в «Морській галереї», що знаходиться на Одеському морвокзалі.
Що сказати — вшанування вдалося на славу! У залі можна було побачити не тільки портовиків, керівництво ДП «ОМТП», профспілкових лідерів, заслужених ветеранів, але й працівників інших підприємств морської галузі, відомих діячів культури міста, колег-журналістів. Багато одеситів вважали за честь взяти участь у святкуванні 60-річчя газети «Одеський портовик».
Тому що це не просто корпоративне видання. А повноцінна газета, яка цікава не тільки тим, хто працює в Одеському порту. Що ж до тих, хто трудиться на цьому прославленому підприємстві, то для них «Одеський портовик», з честю пройшовши доленосні переломи в біографії нашої країни, зумів залишитися правдивим літописцем епохи, перетворивши газетні сторінки на розділи історії порту.
Всі ці 60 років газета була для читачів цікавим співрозмовником, мудрим порадником, а для тих, хто зіткнувся з несправедливістю, — захисником і однодумцем. Окремим рядком в історію «Одеського портовика» вписані події 2007—2009 років, коли видання стало головним інформаційним знаряддям порту в протистоянні з галузевим відомством, яке спробувало порт, як то кажуть, притиснути до нігтя. Не вийшло!
Щоб зрозуміти рівень творчого потенціалу «Одеського портовика», достатньо нагадати імена журналістів, які працювали тут у різний час. Це Фелікс Кохрихт, Олег Ордановський, Валерій Смирнов, Валерій Барський, Лариса Булло та багато інших. Першим редактором був Лев Рущинський, а 33 роки, з 1966-го по 1999-й, газету редагував Ігор Медведовський. І сьогодні під керівництвом Олексія Стецюченка працює боєздатний творчий колектив, уособленням якого є шанована всім журналістським співтовариством Одеси Тетяна Овруцька.
Душевним, як кажуть у нашому місті, вийшло вшанування газети-ювіляра. По-домашньому. Багато було сказано теплих, щирих слів, і багато прозвучало напуттів та критичних зауважень. Було зрозуміло, що подальша доля «Одеського портовика» промовцям виявилася небайдужою. Як висловився, звертаючись до керівництва газети, почесний президент порту, Герой України Микола Павлюк, «завдання на наступні 60 років ви отримали».
На завершення хотілося б згадати про те, що серед запрошених був новий керівник Одеського порту. Вірніше, виконуючий обов’язки директора ДП «ОМТП» Ігор Ткачук. Так сталося, що 13 вересня заяву за власним бажанням написав Геннадій Жуков. Про те, що стало причиною його звільнення з посади, газета ще розповість.
На зміну Жукову, уродженцю Вилкового, справжньому портовику, який пройшов шлях від майстра доково-комплексного цеху на Одеському судноремонтному заводі до директора, прийшов юрист з Вінниці Ігор Ткачук, який до нинішнього призначення працював на посаді виконуючого обов’язки гендиректора «Укрпошти». З морем новий керівник підприємства, якому, правда, ще належить пройти конкурс Мінекономіки, щоб позбутися приставки «в.о.», ніколи у своїй професійній біографії не стикався. Трудовому колективу Ігоря Ткачука представили буквально днями, через тиждень після звільнення Жукова. Виходячи з цього, дуже хочеться побажати І. Ткачуку не розгубитися на новій посаді та спробувати відразу ж завоювати повагу портовиків професійним підходом до дорученої справи. Ну, а яке підприємство йому довелося очолити, Ігор Віталійович напевно зрозумів хоча б з того, що говорилося під час урочистого заходу на честь газети «Одеський портовик».
