Хто ще не знає — це період життя після виходу на пенсію. У різних людей він складається по-різному. Так вишло, що під час чергового чергування на «гарячому телефоні» учасниками діалогу з журналістом були, в основному, вони — люди третього віку…
Комп’ютер — друг пенсіонера
— Читав про «Університет третього віку». Я б пішов, — з ходу заявив наш читач Ігор Павлович. — Хочу комп’ютер освоїти… А чому ще там навчають?
Один із найвдаліших муніципальних проєктів — це «Університет третього віку», що діє в місті вже кілька років і набирає популярності. Піонером був територіальний центр соціального обслуговування Приморського району, потім «Університет…» запрацював і в інших районах.
А тепер про те, «чому навчають» — слухачі займаються за напрямками: журналістика, англійська, німецька, італійська мови, психологія, кулінарія, здоровий спосіб життя, риторика, культура та мистецтво… Але найзатребуваніший факультет — основи комп’ютерної грамотності. Навчання безкоштовне, що важливо для далеко не найзаможніших городян.
Крім нових знань, «Університет…» — це ще й спілкування, і спільне відвідування театрів, музеїв. Словом, усе те, що перетворює життя на пенсії. Щоб дізнатися умови вступу та час набору слухачів, потрібно звернутися до свого районного територіального центру соціального обслуговування. Ігор Павлович живе в Київському районі, отже йому треба навідатися до відповідної комунальної установи цього району.
Від себе додамо: щира повага і людям третього віку, які освоюють нові соціальні ролі, і авторам цього соціального проєкту.
Ветеринар на виїзді
Ох, і активний наш читач-пенсіонер! Не зателефонує на «гарячий телефон» постійний передплатник «Вечірньої Одеси» Галина Фомінічна Манцорова — вважай, чергування не відбулося (жарт). Цього разу Галина Фомінічна сформулювала дві конструктивні пропозиції:
— Давайте відновлювати традиції. Школярі цілком можуть на уроках праці збирати макулатуру. Я живу в приватному секторі, мої сусіди — літні люди і зазвичай читають звичайні паперові газети, а не черпають новини з інтернету. Макулатури набирається багато, і куди її дівати? Друге — пам’ятається, ще за Радянського Союзу до нас в Аркадійський провулок навесні приїжджали ветеринари, і ми приводили в зазначене заздалегідь місце своїх тварин. Огляд, щеплення — усе, що необхідно, виконували фахівці, полегшуючи нам життя вже тим, що не потрібно було з твариною в транспорті добиратися до клініки. Я розумію, часи державних ветлікарнь минули, але нехай подумають над моєю пропозицією приватні клініки…
Госпіталь інвалідів війни
Про цей медичний заклад на 15-й станції Великого Фонтану нас запитала читачка Світлана Дмитрівна. Її, зокрема, цікавило, хто може пройти лікування в госпіталі (тільки городяни чи також мешканці області) і які документи потрібно надати.
У КУ «Одеський обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни» можуть лікуватися і одесити, і мешканці області. Як розповів редакції головний лікар, заслужений лікар України Петро Волков, у госпіталі діють два відділення — терапевтичне та неврологічне. Є також стоматологічний кабінет, кабінет функціональної діагностики, фізіотерапевтичний. Пройти курс лікування в госпіталі можуть інваліди війни, учасники бойових дій, в тому числі й учасники АТО, які мають такий статус або є інвалідами війни, діти війни, які мають одну з груп інвалідності, члени сімей загиблих…
За необхідними документами (виписка з амбулаторної карти, направлення до госпіталю) слід звертатися до Центральної районної лікарні, якщо лікування потребує мешканець області, або до центру первинної медико-санітарної допомоги за місцем проживання, якщо це городянин. Лікування та харчування в госпіталі оплачує обласний бюджет.
Без телефону
Попросила допомоги у редакції Любов Іллівна, мешканка Нової Слобідки. Річ у тім, що сусідами у неї на вулиці Коровицького є дуже літня пара — Надія Федорівна та Василь Григорович Гержановські. Три тижні як не працює у них телефон компанії «Фарлеп». Сусідка заявку на ремонт зробила, заодно дізналася, що причина в краденому кабелі.
— Страшно за 85-річних старих людей — раптом «швидку» доведеться викликати. Я їм свій мобільний телефон давала про всяк випадок — не справляються вони з ним. Допоможіть, може, хоч до 9 травня полагодять…
Ми зв’язалися з компанією «Фарлеп», отримали обіцянку вирішити телефонну проблему літніх людей. Сподіваємося, що так і буде.
«Як платити за півкуба води?»
Наш читач Валентин Максимов зіткнувся з проблемою при оплаті за холодну воду і поділився нею з нами — «раптом ця тема ще когось цікавить?». Річ у тім, що через часті відрядження не встигає наш читач «витратити й одного кубометра води на кухні». А при оплаті в «Приватбанку» зіткнувся з тим, що показники водоміра, які не досягають одного кубометра, банківська програма не приймає. Що робити? Раз округлив показники, другий — і переплата, і неправда.
У кол-центрі компанії «Інфокс» редакції пояснили: реальні показники водомірів, навіть якщо цифра менша за один кубометр, потрібно передавати щомісяця до абонслужби. А в банку повідомити, що витрати води немає, і продублювати попередні показники лічильника.
400 гривень до Дня Перемоги
Одноразову адресну муніципальну допомогу отримала Ольга Максимовна Куликова і зателефонувала нам. Розплакалася: «Як вдові учасника бойових дій мені гроші виплатили. Прожили ми з моїм Олександром Григоровичем 39 років разом. Вже 13 років, як немає його. Війну пройшов, потім токарем працював. Я сама дитбудинівська, 35 років стажу на джутовій фабриці, пішла на пенсію «за шкідливість». Зараз ледве-ледве кінці з кінцями зводжу. Хворію, а ліки дорогі, та й не дуже допомагають… А міськраді за допомогу — дякую».
Ми привітали Ольгу Максимовну з низкою свят — Первомаєм з Великоднем, Днем Перемоги. Побажали їй, так само як і всім нашим читачам, здоров’я, душевного спокою, любові та розуміння близьких.
У понеділок, 16 травня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-96-48 з 10.00 до 12.00 чергує спортивний оглядач Анатолій Васильович Мазуренко.
