вт, 17 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

П’ятого квітня виповнюється 80 років автору унікального п’ятитомного видання «Реквієм XX століття» Володимиру Олександровичу Смирнову. Про нашого сучасника, людину з великої літери «Вечірня Одеса» вже розповідала. Минуло майже п’ять років невтомної і воістину титанічної роботи, яку Володимир Олександрович веде за письмовим столом, в архівах, бібліотеках, у раді громадської організації «Меморіал»…

ХЛОПЧИКУ БУЛО лише два роки, коли обірвалося життя його батька, доцента Одеського університету ім. Мечникова Олександра Тимофійовича Смирнова, який викладав політекономію. З трьох років дитина перебувала під опікою бабусі Тетяни Романівни Заградської, яка жила на Катерининській площі, 5. Володимир Олександрович присвятив своїй бабусі 3-й том «Реквієму» з проникливим написом: «Пам’яті моєї бабусі Т. Р. Заградської, завдяки якій я зміг жити і працювати».
У 1949 р. Володя вступив до музичної школи ім. П. С. Столярського, яку закінчив із медаллю по класу фортепіано. У цій знаменитій школі працювали чудові педагоги. Серед них виділялися глибокими знаннями та високою культурою вчителі Софія Олександрівна та Іван Юхимович Качанюки, які залишили яскравий слід у серцях своїх вихованців. Іван Юхимович зумів прищепити їм інтерес до фізики. Незважаючи на те, що це була музична школа, багато випускників вступили на фізмат, зокрема і В. Смирнов.
У ТІ РОКИ для багатьох юних музикантів зразком педагога і людини був винятково обдарований викладач музичної літератури Володимир Опанасович Швець. Володимир Опанасович залишив унікальний щоденник. Протягом 1941—1991 рр. він щодня робив записи, з яких можна скласти історичну картину життя, наприклад, в окупованій Одесі. В. О. Швець, створюючи музичні твори, багато часу віддавав також роботі над перекладами книг з німецької, польської та французької мов про знаменитих музикантів і письменників. Він переклав книги про Бетховена, Пуччіні, Шопена, Венявського, Байрона, Сервантеса, твори Дрюона та Моруа. Особливе місце займає переклад книги знаменитого німецького астронома Йоганна Кеплера «Гармонія світу». В результаті цієї роботи з’явилася стаття В. Смирнова у співавторстві з В. О. Швецем, де розглядається взаємозв’язок орбіт планет і музичних пропорцій, яка стала єдиною науковою публікацією за життя Володимира Опанасовича Швеця.
На жаль, Володимиру Опанасовичу не вдалося видати жодної роботи. Зазвичай з видавництва приходила відписка: «Книга позбавлена науковості і не може бути прийнята до друку». З подібними заявами не можна погодитися. Викликає захоплення опублікована в 4-му томі «Реквієму» новела Швеця про Шуберта «Музична мить», що відкриває таємницю творчості цього великого композитора. Серед численних музичних творів В. О. Швеця — написаний на прохання В. О. Смирнова «Реквієм» на слова А. Ахматової, цей монолог змученої душі, що розповідає про трагічні події минулої епохи. «Реквієм» був вперше виконаний у 1996 р. у Літературному музеї випускницею Одеської консерваторії М. Годулян, і тоді ж Смирнов зіграв на фортепіано кілька п’єс Швеця. Завжди, де тільки це було можливо, Володимир Олександрович виконував твори свого вчителя: і на астрономічній конференції в Києві, і в Одеському Будинку вчених, і на зборах громадської організації «Постраждалі від політичних репресій».
Незадовго до свого відходу у кращий світ у 1991 р. ця талановита і дуже самотня людина заповіла учневі всі рукописи, зробивши Володимира Олександровича, знаючи його благородство, чуйність і відповідальність, спадкоємцем своєї творчості. Згодом 50 томів книг, перекладених Швецем, Смирнов передав на зберігання до Одеського обласного архіву. А щоденники В. О. Швеця — ці безцінні свідчення минулої епохи, написані цікаво і з великим літературним смаком — увійшли до кожного з п’яти томів «Реквієму».
Для увічнення пам’яті свого вчителя, якому в січні 2016 р. виповнилося б 100 років, В. О. Смирнов помістив нарис про нього в електронному бібліографічному довіднику Всесвітнього клубу одеситів «Вони залишили свій слід в історії Одеси».
ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ школи Столярського у 1954 р. В. О. Смирнов вступив на фізико-математичний факультет Одеського університету. Молода людина занурилася в студентське життя, про яке з задоволенням згадував у своїй книзі, коли писав про їхню дружню 4-ту групу. Незабаром його увагою заволоділа студентка 1-ї групи Яніна Поржезинська. І в 1959-му, в рік закінчення університету, вони поєднали свої долі.
МОЛОДІ СУПРУГИ поїхали працювати до Полтави, у гравіметричну обсерваторію, сподіваючись отримати квартиру в будинку, що будувався для співробітників. Цілий рік вони поневірялися по найманих квартирах, але коли будинок був зданий, житла в ньому Смирнови так і не отримали і повернулися до Одеси. Тут їм теж не було де жити. Кілька років знаходили притулок у родичів у «комуналках». Незабаром після народження дочки Тетяни, у 1961 році, мати Смирнова, Лідія Василівна Заградська, продавши свою дачу, купила для молодої сім’ї чвертку дачі на вул. Педагогічній, у ЖБК «Червоний дротяник». Для опалення поставили чавунну плиту, і, як згадує Володимир Олександрович, «рубка дров і топка печі була моїм обов’язковим заняттям аж до 1976 року, коли ми переїхали до житлового масиву Котовського».
Незважаючи на побутові труднощі, Володимир Олександрович вступив до аспірантури до професора І. С. Астаповича. «Ігор Станіславович привчав мене до щотижневого планування роботи, — розповідає Володимир Олександрович. — Завдання на тиждень включали переклад кількох наукових статей з англійської, розрахунок результатів спостережень, вивчення якогось спеціального питання».
Професор Астапович одразу помітив у обдарованого аспіранта рідкісну працьовитість. Виїхавши з Одеси до Києва, він писав Володимиру Олександровичу: «У Вас є дорогоцінні якості: наполегливість, завзятість у досягненні мети, любов до справи, терпіння, прагнення все довести до кінця і багато іншого, що стане зрозумілим через два-три десятки років». Ці якості дозволили Смирнову в 1968 р. успішно захистити кандидатську дисертацію і довгі роки викладати в інституті зв’язку.
Поруч із Володимиром Олександровичем завжди вірний і надійний друг Яніна Андріївна. Їй присвячений 2-й том «Реквієму» з зворушливими віршами:

Шли мы жизнь большую рядом
Многие года.
И не тернием, а садом
Время шло всегда.

Це була нерозлучна пара. Разом працювали в обсерваторії, в інституті зв’язку, в архівах. Сім’я росла, разом з донькою Танюшею підростав молодший син Саша.
ТІЛЬКИ ВИЙШОВШИ на пенсію, Володимир Олександрович зміг, нарешті, зайнятися творчою працею. Бере участь у закордонних наукових конференціях, пише статті. У 1996 р. виступив з доповіддю про фізику метеорів на астрономічному симпозіумі у Версалі. Перебуваючи у Варшаві на конференції, встиг з’їздити до Желязової Волі, де «наважився» зіграти на інструменті самого Шопена фортепіанну п’єсу В. О. Швеця «На заході сонця», ноти якої розміщені на обкладинці 3-го тому «Реквієму». За останні роки опубліковано п’ять томів об’ємної праці, а також перевидано та доповнено 1-й і 2-й томи. Працюючи в архівах СБУ, Володимир Олександрович пропустив через своє серце величезну кількість справ репресованих. Серед них батько видатного музиканта С. Ріхтера — Т. Ріхтер, радіофізик Б. Цомакіон, композитор С. Орлов, професори В. Лазурський, О. Сухов, І. Тимченко, Д. Крижанівський, М. Ржепишевський, К. Покровський; лікарі П. Часовников і О. Сиземський; співак П. Лещенко; ректори Інституту народної освіти П. Самулевич, Г. Внуков, О. Клочко; нащадок засновника Одеси Йосипа Дерибаса — Д. А. Дерибас. Не уникли арештів всесвітньо відомі академіки В. П. Філатов і В. П. Глушко…
Кожному з них присвячено окремий нарис, при підготовці якого Володимир Олександрович встановлював контакти з родичами своїх героїв, щоб якомога докладніше і яскравіше написати про їхні долі. Доводилося займатися і пошуком фотографій, оскільки в багатьох справах репресованих вони були відсутні.
Зараз В. О. Смирнов працює над шостим томом «Реквієму», до якого увійдуть нові нариси про долі людей, що потрапили під сталінський молох. Хочеться побажати Володимиру Олександровичу та його великій дружній родині здоров’я та подальших успіхів. А ще необхідно звернути увагу влади на те, що наш сучасник, вчений, письменник, дослідник, давно заслуговує нагороди на найвищому рівні за святу справу, якій він присвятив багато років свого життя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса