Мати справжнього друга — це велике щастя. «Один за всіх, і всі за одного» — девіз справжнього і вірного друга.
Мені дуже пощастило, бо в мене є таке щастя — це мій брат Саша. Він завжди в усьому для мене є прикладом. Я за ним тягнуся, як ниточка за голкою. Саша для мене — найхоробріший і найдобріший. Можу сказати одне: це друг, який ніколи не відмовить у допомозі, друг, який вміє зрозуміти і пробачити.
Не думайте, що дружимо ми тільки тому, що разом граємо, відпочиваємо. Це не так. Я хочу, щоб ви знали, що він дуже багато значить для мене в житті. І взагалі я дуже його люблю! Зараз він далеко, у Києві, там навчається в гімназії та займається фігурним катанням. Для нього розпочався новий етап його спортивного життя.
Я дуже за ним сумую. Бачимося ми рідко, хіба що на канікулах і то два-три дні, бо він дуже зайнятий. Йому 14 років, він уже кандидат у майстри спорту з фігурного катання і дуже хоче досягти добрих результатів у своїй улюбленій справі. На лід Саша виходить завжди з усмішкою, щоб подарувати людям радість, зробити змагання святом. Я його постійно підтримую в ці складні хвилини.
Після змагань я Саші дарую подарунки, зроблені моїми руками. Він дуже цінує це і щасливий, що я так уважна до нього.
У березні в нього будуть змагання. На жаль, приїхати я не зможу, але натомість триматиму за нього кулаки, як за найкращого друга, щоб він переміг.
А Саші цього разу я б хотіла подарувати цю розповідь, бо він для мене — найнезамінніший брат і найкращий друг.











