Народна мудрість стверджує: «Поки грім не гряне, мужик не перехреститься». Але ж якщо справді гряне, то хреститися буде пізно. У цьому випадку під «громом» мається на увазі неминучість транскордонної екологічної катастрофи на нижньому Дунаї, де Україна, Молдова та Румунія мають спільні кордони по водній поверхні річки Дунай в районі 71—73 милі.
Кілька слів про історію проблеми.
У 1998 р. між Молдовою та Україною було укладено Договір про зміну територіального кордону, що призвів до передачі Молдові 135 метрів території України.
Не вдаючись у політичну підоснову цього договору, слід зазначити, що з урахуванням набутих метрів території України, Молдові представилася можливість, від якої вона не змогла відмовитися і скористалася шансом вийти безпосередньо до річки Дунай та до Чорного моря, побудувати порт Джурджулешти і, таким чином, заявити про себе як про морську державу.
Все б нічого, однак на цій території Молдова побудувала не тільки порт, але й нафтоперевалочний комплекс (НПК), введений в експлуатацію у 2006 р., порушивши при цьому положення Бухарестської конвенції про захист Чорного моря від забруднень, Бразильської конвенції про охорону біологічного різноманіття, Конвенції про вплив на навколишнє середовище та інших міжнародних актів.
Необхідно зазначити, що до цього часу Молдова так і не представила Україні офіційний акт екологічної експертизи, що є обов’язковим.
Не можна сказати, що подібні правові взаємовідносини залишалися поза увагою відповідних офіційних кіл, оскільки з моменту укладення згаданого договору і до теперішнього часу неодноразово проводилися консультації на рівні міністрів закордонних справ, міністрів транспорту та робочих груп України, Молдови та Румунії. Вони передбачали пошук точок дотику, але, через неможливість консенсусу в позиціях сторін, рішення, що приймалися, мали виключно рекомендаційний характер.
Не залишилася осторонь від спроб привернути увагу керівництва України до цієї проблеми і Українська асоціація захисту моря від забруднень «УКРМЕПА», яка ще влітку 2011 р. ініціювала звернення до Одеського облради, що призвело до прийняття ним рішення про звернення до Президента та Прем’єр-міністра щодо запобігання екологічній катастрофі на півдні України.
У жовтні 2011 р. «УКРМЕПА» звернулася з листом «Про екологічну безпеку України» до Одеської облгосадміністрації, запропонувавши створити робочу групу з розробки заходів екологічної безпеки та запропонувавши її персональний склад. У 2014—2015 роках асоціація неодноразово зверталася з конкретними пропозиціями щодо запобігання екологічній катастрофі до Міністерства інфраструктури та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
і Румунії
На жаль, позитивних результатів усі ці звернення не мали. І це при тому, що, наскільки відомо, будь-яких розробок чи планів, що передбачають конкретні заходи для вирішення цієї проблеми на національному, регіональному чи місцевому рівні, в Україні не існує.
ТАК В ЧОМУ Ж ПРОБЛЕМА, в чому суть транскордонної екологічної катастрофи?
Річ у тім, що побудовані Молдовою порт і НПК пропускною здатністю 2 млн. тонн на рік приймають танкери з нафтопродуктами дедвейтом від
3 до 10 тис. тонн.
Необхідно мати на увазі, що по річці Дунай щорічно в Чорне море скидається 206 тис. тонн нафти і
2 тис. тонн фенолу, 250 тис. тонн азоту та 53 тис. тонн фосфору і багато іншого (деякі міста і навіть столиці низки держав свої каналізаційні стоки направляють безпосередньо в Дунай).
Але це далеко не все. 5 листопада 2014 р. на території порту Джурджулешти стався схід залізничного складу з перекиданням 10 вагонів, що містили насипний вантаж. У березні 2015 р. в цьому районі річки Дунай сталося зіткнення буксира-штовхача з судном «газовозом». А ще не слід забувати, що ця територія є районом високої сейсмічності, зазнає щорічних повеней, а рух суден відбувається в стиснених гідрологічних умовах на звуженій ділянці фарватеру та при високій швидкості течії.
Ось на цьому тлі і уявимо собі, що замість 10 вагонів з насипним вантажем аварія сталася з 10 цистернами нафтопродуктів, які перекинулися, нафта витекла і розлилася з потраплянням у Дунай; або що на ділянці між 71 і 73 милями (морська миля — це 1852 метри, а сухопутна — 1609 метрів) сталося зіткнення не порожнього «газовоза» з «штовхачем», а двох суден, з яких хоча б одне є танкером, і в результаті аварії нафтопродукти також потрапили в Дунай.
За експертними даними, при значному розливі нафтопродуктів на території порту Джурджулешти або в його акваторії, при аварії (краху) танкера (танкерів) зазначеного дедвейту із загоранням нафти вже через 30—40 хвилин порт і місто Рені будуть знищені, а без загорання буде знищена вся біосфера Придунав’я, на відновлення якої знадобиться не менше 40 років. Це спричинить не тільки екологічну, але й економічну катастрофу і для України, і для Румунії.
При цьому в будь-якому випадку розливу нафти, не кажучи вже про її загорання, першочергового значення набувають терміни виявлення самого факту розливу завдяки сучасним засобам спостереження, максимальна злагодженість, оперативність і взаємодія не тільки служб того чи іншого порту, але й усіх прилеглих та зацікавлених організацій у ліквідації розливу нафти (ЛРН), у збереженні флори та фауни цього регіону.
Асоціація «УКРМЕПА» здійснила попередню оцінку можливої катастрофи та вартості витрат на ЛРН у цьому районі (71—73 милі) р. Дунай. Виявилося, що це коштуватиме приблизно 650 млн. доларів США.
ПРАВДА, НЕ МОЖНА НЕ ВРАХОВУВАТИ і думку незалежної екологічної експертизи фінської компанії «Lamor CorporationAb», яка дійшла висновку, що «…на вигині річки Дунай при швидкості течії 4,2 м/сек вздовж 600 м території порту Джурджулешти та близькості фарватеру організувати ефективні заходи з локалізації та ліквідації розливу нафти і нафтопродуктів з використанням бонових загороджень практично неможливо, використання сорбційних бонів нереальне, використання сорбентів на швидкій течії неефективне і біологічно неприпустиме з точки зору подальшого їх впливу на живу природу…».
Слід мати на увазі, що цей висновок був зроблений у 2007 році і за минулі 8 років русло, течія Дуная та інші складові висновку параметри, безумовно, змінилися, і якщо щодо фізико-хімічних та біологічних методів експертами вжито виключних висловлювань, типу «нереально», «неефективно» і «неприпустимо», то щодо механічного методу вони визнали за можливе вжити обережний вислів «практично неможливо», що не виключає спроби застосування механічного методу в реальності.
ЩОБ ПЕРЕВІРИТИ правильність попередніх досліджень та обрати нині сучасні методи і способи боротьби з розливами нафти, необхідно попередньо провести низку спеціальних досліджень. Зокрема:
1. Провести за участю фахівців порту Джурджулешти (Молдова) та порту Рені (Україна), а також із залученням фахівців МНС дослідження про фактичне розташування НПК та порту Джурджулешти, про перспективи його розвитку та про заходи, які можливо вжити для запобігання розливу нафтопродуктів безпосередньо на території порту та НПК відповідно до наявного в розпорядженні молдовської сторони офіційного акту екологічної експертизи.
2. Спільно за участю фахівців ДП «АМПУ» та порту Рені, а також із залученням фахівців МНС провести дослідження щодо визначення сил і засобів порту, його оснащення для попередження розливу нафти та ефективної боротьби з розливом та загоранням нафти, що вже сталося.
3. Спільно з науковцями Одеського екологічного університету провести гідрологічні дослідження, що визначають швидкість і силу течії річки Прут у місці впадіння її в річку Дунай, а також швидкість течії річки Дунай у цій излучині.
4. Спільно за участю фахівців обох портів, а також із залученням фахівців Румунії, українського МНС та Одеського екологічного університету провести наукові дослідження з метою визначення можливості будівництва гідротехнічних споруд по лівому берегу р. Дунай на ділянці 71—73 милі та на острові, розташованому навпроти впадіння р. Прут у
р. Дунай.
5. За участю фахівців ДП «АМПУ», порту Рені та МНС провести експертне дослідження на відповідність міжнародним нормам стану гідротехнічної частини споруд порту.
6. Провести за участю наукових фахівців Молдови, України, Румунії, Одеського екологічного університету та Одеського інституту біології південних морів наукові дослідження про наслідки розливу та загорання нафтопродуктів для фауни та флори Придунав’я.
7. Із залученням відповідних фахівців провести дослідження щодо визначення фінансових витрат при виборі мінімально та максимально витратних проектів запобігання, локалізації та ліквідації розливів нафти та нафтопродуктів.
Уявляється, що запобігання подібній транскордонній екологічній катастрофі на нижньому Дунаї можливе лише за наявності «транскордонної взаємодії» України, Молдови та Румунії, що виражається у спільній розробці того чи іншого проекту, у спільному його фінансуванні та спільному його здійсненні.
Але от чи не запізно б…











