В одному темному густому лісі оселилася Осінь. Усі Звірі та Птахи, що жили там, питали її:
— Чому ти сховалася так далеко від людей?
Осінь їм відповідала:
— Я плачу за згасаючою красою літа, що минає. Мої сльози такі гіркі й холодні, що Земля переповнюється ними, і на ній залишаються замерзлі калюжі, над якими все частіше нависають важкі хмари. Зникають барви, Світ навколо стає сірим і похмурим. День повільно прокидається, одразу ж намагаючись швидше згаснути…
— Але ж у всьому цьому світі і в житті людей є особливий сенс! — зриваючи голоси, кричали Звірі та Птахи. — Весна — це зародження життя і мрії про прийдешнє. Літо — пора надій і бажань. Осінь — досвід, який допомагає вибрати правильне бажання. Зима — мудрість, з якою легко і просто зародитися новій мрії.
Осінь не знайшла, що заперечити, і повернулася до людей, зриваючи поривом вітру останні листя з оголених дерев.
Давайте разом набиратися Мудрості, набуваючи Досвіду, оберігаючи Надію і вірячи в Мрію!
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











