ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

П’ятого серпня 1941 року розпочалася героїчна оборона Одеси від фашистських загарбників. А 70 років тому, 24 червня 1945 року, в Москві відбувся Парад Перемоги над фашистською Німеччиною.

До цих пам’ятних дат було приурочено спільне засідання комітету ветеранів війни обласної організації ветеранів та ради міської секції ветеранів війни — однополчан.

У засіданні взяли участь голова ради обласної організації ветеранів А. Г. Гурський, заступник голови обласної ради ветеранів І. І. Новожилов, учасники війни 1941—1945 рр., захисники Одеси, учасники трудового фронту, підпільники, воїни-інтернаціоналісти, ветерани військової служби України. Були запрошені також учасники знаменитого Параду Л. І. Балакін, який не раз горів у танку, але дійшов до Берліна, А. І. Попов, який пройшов усю війну і отримав не одне поранення в тяжких боях, а в мирний час гідно працював на посаді директора Одеського нафтопереробного заводу та першого голови Одеської міської ради ветеранів. Солдата морської піхоти Чорноморського флоту в перший же день війни пішов на фронт І. Т. Кулібаба, брала участь у героїчній обороні Одеси О. М. Скрипкіна, заради перемоги над ворогом не шкодували себе В. Г. Нікітюк, Г. Г. Манунов…

Заступник голови обласної організації ветеранів, голова комітету ветеранів війни генерал-лейтенант у відставці Н. П. Лейфура у своїй доповіді коротко, але достовірно розповів про незабутні й сьогодні події минулої війни, про її підсумки. Зокрема, він навів дані, які раніше замовчувалися. Великі були, в тому числі й в Україні, втрати народного господарства, чималі людські жертви. У німецьке рабство було вивезено
4,2 млн. молоді, половина з них — українські юнаки та дівчата.
Своїми спогадами поділилися й інші ветерани, наприклад,
І. І. Новожилов, воїни-інтернаціоналісти. А голова ради обласної організації ветеранів, учасник бойових дій 1941—1945 рр. А. Г. Гурський подякував усім за мужність, проявлену в тяжких боях минулої війни, за сьогоднішню активну участь у патріотичному вихованні молоді. Відповів він і на низку питань, що стосувалися оздоровлення та матеріального забезпечення ветеранів.
Не забути й події героїчної оборони Одеси, що розпочалася 5 серпня 1941 року. Старше покоління одеситів добре пам’ятає її, оскільки ці люди брали в тих подіях безпосередню участь, а молодь дізнається про них, вивчаючи історію рідного міста. На захист міста стала практично вся бойова і трудова Одеса. Будучи в облозі, підприємства міста виробляли 134 види військової продукції — від малих саперних лопаток до вибухівки, оптичних приладів та вогнеметів. Працювали не тільки заводи і фабрики — населення копало протитанкові рови, добровольці терміново освоювали бойову підготовку і йшли на передову.
А хіба можна забути сільську дівчину з Одеської області Ніну Онилову! Вона стала класною кулеметницею, захищала Севастополь, де й загинула, отримавши найтяжче поранення. Її ім’ям названо вулицю в Одесі. Прикладом може слугувати й життя Якова Савченка. Добровольча диверсійна група дитбудинківців, куди входив і Яків, під керівництвом директора інтернату Г. М. Цибульського 28 серпня 1941 року на канонерському човні висадилася між селами Коблево та Аджиска, де, прийнявши нерівний бій з добре підготовленим ворогом, знищила понад сотню румунських солдатів та офіцерів. Збережемо вдячну пам’ять про багатьох молодих хлопців та їхнього керівника — директора інтернату: в тій операції вони загинули як герої. Якову Савченку пощастило — він залишився живим і продовжив бойовий шлях в одеському підпіллі, а після звільнення Одеси — в діючій армії. У складі спеціальної бойової групи він виконував завдання з взяття імперської канцелярії в Берліні, був тяжко поранений. Демобілізувавшись і переживши чималі труднощі, Яків здобув вищу освіту, став учителем, викладав і у вишах Одеси. Якову Андрійовичу виповнилося 90 років. Автор двох книг, він і сьогодні бажаний співрозмовник молоді. Залишилося тільки побажати йому ще багато років попереду і доброго здоров’я.
…На нинішньому, присвяченому пам’ятним історичним датам, засіданні ветеранам Великої Вітчизняної війни були вручені грамоти, адреси-привітання.
Про героїв-захисників Одеси багато написано, але, на жаль, ще чимало сторінок з історії оборони міста залишаються невідомими. Так, слабко або недостатньо висвітлена діяльність торгового флоту тих років. Гадається, не багато хто знає, що в сквері «Юність» на восьмій станції Великого Фонтану в дні оборони Одеси дислокувалася активна берегова батарея, вона також героїчно протистояла румунським військам. Але сьогодні на тому місці бачимо лише невиразну табличку, що повідомляє, що її встановили колишні артилеристи.
Історія, частиною якої стали жорстокі уроки минулої війни, не повинна бути забута. Щоб ніколи сім’ї не залишалися без батьків, синів і дочок, щоб на нашій землі не гриміли артилерійські канонади, не порушували тишу кулеметні та автоматні черги, щоб не руйнувалися ті цінності, що створювалися в повоєнні роки.
Сьогоднішні події на сході нашої країни нагадують нам, наскільки крихкою є головна цінність — життя людини. І хочеться на весь голос не сказати навіть — крикнути: «Люди, схаменіться! Бережіть мир на Землі!»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса