Так називаю я, колишня вчителька, свою сусідку Софію Каварнаві. Вона перейшла до третього класу 27-ї школи. У моєму дворі живе багато дітей її віку, але коли я розмовляю з нею, мені здається, що очі дівчинки, посмішка випромінюють мільйони сонячних зайчиків.

До нас у двір недобрі люди підкинули хворого кошеня. Я стала його лікувати, дивлюся — Сонечка вже біжить з пакетиком корму. Вона, добра душа, помітила кошеня раніше мене.

Ця маленька людина захоплюється ушу, боулінгом, писанкарством, танцями, а ще хоче зайнятися синхронним плаванням. Соня обожнює свого англійської породи димчастого кота Сімбу, рибок. Вона добре вчиться. Поспілкуєшся з цим Сонечком — Софією — і здається, омив душу ранковою росою. Росте гармонійна, духовна людина, і це так тішить.