пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Набрала заголовок, а комп’ютер одразу попередив підкресленням, що я вжила слово «з яскраво вираженим експресивним забарвленням». Зате точне. І першою його вжила не я, а наша читачка Світлана Хоружа, яка розповіла свою історію вихідного дня.

Суботнім ранком після важкого робочого тижня Світлана вирушила на пляж «Отрада». Але «полежати, відключившись від усіх проблем, послухати, як плескається такий божий дар, як наше море» нашій читачці не вдалося — у клубі поблизу на всю міць підсилювальної апаратури гриміла музика, і тривало це знущання над відпочивальниками биту годину. «Яке хамство!» — вимовила слово «з яскраво вираженим експресивним забарвленням» Світлана.
Розмову продовжила я, учасниця — о, збіг! — цієї суботньої пригоди. Наша пляжна компанія, яка літній відпочинок біля моря не проміняє ні на що більше, з’явилася в «Отраді» рівно о 9 ранку. Спускаємося сходами і раптом розуміємо, що не чуємо одне одного — децибели, що обрушилися, заглушали людські голоси від «Ланжерона» до ресторану «Глечик». Рушили на пошуки джерела звуку і виявили його в закладі «Otrada Beach Club». Далі сюжет «Зупиніть музику!» розвивався так: нам пояснили, що йде підготовка до вечірки, репетиція триватиме до 10 ранку і припиняти її ніхто не збирається. У охоронців ми вимагали запросити когось із керівництва, і охоронці довго за ними ходили. Хтось, представившись адміністратором, також підтвердив, що репетиція триватиме. Музика гриміла, з пляжу піднімалися обурені люди, але ситуація не змінювалася.
Письменник Сергій Довлатов визначив хамство як торжествуючу безкарність. Торжествуючу?! Моя подруга набрала 102. Міліція вислухала і записала, обіцяла надіслати співробітника за викликом. Стали чекати. Охоронець закладу, «який вдень носить респектабельну маску пляжного клубу з діючим басейном, а до ночі перетворюється на нічний лаунж-клуб» (відомості з інтернету), знаючи, кого ми чекаємо, наполегливо вимагав чекати правоохоронців за воротами. На двох патрульних, що проходили повз, яких ми зазвали в клуб, ніхто не відреагував. Вони, з кобурою і кийком, стали разом з нами чекати тих, інших, що мали приїхати за викликом. Ворухнулася невиразна підозра, що рівно о 10.00 все станеться одночасно: репетиція закінчиться, підсилювачі замовкнуть, правоохоронці з’являться.
Так і сталося. Нам співробітники Приморського райвідділу міліції запропонували написати заяву, що ми і зробили, бажаючи, мабуть, бути послідовними в боротьбі за своє право на відпочинок. Наостанок пропоную вам уявити собі «мізансцену»: стоять біля басейну пляжного клубу три шукачки справедливості, що втратили найкращий ранковий пляжний час, чотири (!) людини у формі, і ніхто з управителів закладу не звертає на них жодної уваги…
…А ось цікаво, нова патрульна поліція, яку вчать «розрулювати» усілякі ситуації, як відреагувала б? Невже втрутилася б тільки в разі, якби нас у басейн пошматували?
Жанр нашої рубрики все ж передбачає слухати, що читачі розповідають. А вони в нинішнє чергування віддали перевагу активному обговоренню призначення голови облгосадміністрації Михайла Саакашвілі. Наш читач Олексій Колесников висловився в тому сенсі, що «якщо призначення іноземця губернатором дасть позитивний результат — люди будуть вдячні за таке рішення». А ось думка Олександра Приходька, жителя села В. Дальник Біляївського району:
— Мені 70 років. Усе життя на землі пропахав, а на фініші — «за державу образливо» і соромно. Керівники нами «батьки», і районні, і місцеві, про людей думати не здатні. Лікувати їх потрібно і, кажуть, Михайло Саакашвілі — хороший фахівець, в момент ставить на ноги. Запитують, чому Саакашвілі, а не наші? Немає у нас таких лікарів. Свої чверть століття мародерствували на рідній землі. Докоряють, що свого силовика взяв, а що, наших бігунів відловлювати? Ставлять запитання, а чи віримо, що під керівництвом нового губернатора область квітучим садом стане? Важко, але можливо. Навіть якщо Саакашвілі зламає шию корупції або хоча б надломить, дякувати йому. Князьки наші працювати розучилися, злодійство — їхній головний промисел, зі своїм кріслом зрослися всіма тазовими суглобами, воно їм без напруги приносить дохід. І битися за крісло вони будуть насмерть. А відновлювати заводи, сільське господарство, засипати Одесу фруктами-овочами — не князівська це справа… Не вкради! — одна з головних заповідей, але як важко добитися, щоб її виконували. Бог у допомогу тим, хто взявся міняти країну на краще.
Андрій Петрович Примільський зараз майже городянин, але, як розповів, народився і жив у селі на Вінниччині. З болем у серці говорить про загублене сільське господарство, про тяжку селянську працю. Просто необхідно зараз, вважає Андрій Петрович, допомогти селянам, а саме: держава повинна забезпечити двори кормами на зиму, і тоді люди охоче заведуть домашню живність. Паралельно подбати про створення заготівельної служби, яка молоко і м’ясо у селян у кращому вигляді прийме і на реалізацію відправить. Як зізнався наш читач, він «готовий просто так, за безцінь, у цій роботі брати участь».
Тема здоров’я та ліків традиційно присутня на нашій «гарячій» лінії. Іван Дмитрович Радулов з гіркотою констатував: «трапиться що з депутатом — одразу повідомляють, що за кордон відправлено на лікування. А українські лікарні — для всіх інших, хто на закордонні клініки не назбирав…».
Володимир Володимирович Топченюк поділився, як одного дня п’ять аптек обійшов, щоб купити «Алерсіс» (ліки, реклама яких з екрану не сходить: «Тутто «Алерсіс», баста алергія!»). Розбіг цін, каже, і 112 гривень, і 145, і 165. Як так може бути?
Закінчуючи звіт про чергування, виконую прохання доцента кафедри світової літератури Одеського національного університету імені Мечникова Діни Карлівни Кондратьєвої, трудовий стаж якої 60 років.
— Шановні співробітники «Вечірньої Одеси», улюбленої газети одеситів! Я хочу висловити глибоку подяку хірургу клініки інституту імені Філатова, доктору медичних наук, професору Сергію Костянтиновичу Дмитрієву. Він повернув мені зір, і за це йому низько вклоняюся. Багато хворих вдячні цій людині із золотими руками. Важко забути 92-річного ветерана, який радісно вигукував «Я бачу, знову бачу!». Не забути і жінку з далекого села, яка не бачила цілих десять років. Операція передбачалася складна, і багато лікарів відмовлялися, за її словами. А С. К. Дмитрієв провів її успішно. Сильне враження справила на всіх операція, зроблена маленькому циганеняті. Здавалося, що весь циганський табір чергував під клінікою, чекаючи результатів. Хочу, щоб у місті знали про чудовий доктор.

Наступного понеділка, 3 серпня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-96-48 з 10.00 до 12.00 чергує спортивний оглядач Анатолій Васильович Мазуренко.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса