Назва водяної лілії походить від грецького слова «німфа», тобто «наречена». Поводиться квітка відповідним чином — білі або рожеві (найбільш часто зустрічаються кольори, але є, кажуть, і сині навіть) корони тримаються від двох до чотирьох днів. У ці дні я перетягала всіх подружок додому, щоб помилувалися рідкісним явищем.
Моє захоплення акваріумними квітами почалося з подарунка найкращої подруги Маші. Давно прошу маму купити мені цуценя, але вона відмовляється: ми обидві надто зайняті, а живій істоті потрібна увага. «Весь час буду уявляти, як собака скиглить на самоті, і не зможу працювати!» — відрізала мама. Робота у мами відповідальна і високооплачувана, що за нинішніх часів немаловажливо, так що злити її не треба. «Купи собі рибок, — порадила мама, — он здоровезне вікно пропадає». Тоді я й не помітила, що подруга ретельно обстежила наш підвіконня. Вона навіть виміряла його — розчепіреними пальцями руки (великим і вказівним).
Таємні наміри подружки проявилися на мій день народження. Два здорових найнятих мужика приперли величезний акваріум до нашої квартири. Навчені, відразу поставили куди слід. І пішли. Тут («Алле, ап!») на порозі виникла Мар’я. Рибки їй, бачте, набридли, вона придбала перського кота, а мені презентує своїх улюблениць. Від серця, можна сказати, відриває. Машка має надприродний дар переконання. Акваріум залишився у мене. Подарунок як-не-як. Та чому б і не спробувати стати акваріумісткою?
Акваріумісткою з мене не вийшло. Чи то годувала я рибок погано, чи то спекотно їм було у нас (знизу батарея гріла, зверху лампа люмінесцентна світила), чи то світла не вистачало через те, що рослини розрослися, але стали вони млявими, кволими, і незабаром усі загинули. Мені було соромно, що не впоралася з простою начебто справою. Деякий час я навіть до акваріума не підходила, хоча розуміла, що ящик треба прибирати. Правда, рибки здохли, а рослини почували себе добре. Це було видно по водяній лілії: викинула по кореню нові пагони; випустила, крім підводних тигрових (у цятках), плаваючі оливково-зелені листя розміром з блюдце. Та вона взагалі заполонила весь акваріумний простір! Але кущ у невисокому акваріумі з великим дном виглядав чудово.
Одного ранку ближче до осені німфея розцвіла. Я й не помітила, коли вона встигла викинути пряму міцну стрілку з білим бутоном. Запашна квітка розкривалася вночі, а вдень складала пелюстки. Цвіла німфея три доби, і за цей час я встигла закохатися в неї. Тепер вожуся з лататтям, як з живою істотою: підгодовую, стежу за температурою води та освітленням, проріджую. Коротше кажучи, коли мене запитують про домашніх улюбленців, відповідаю, що маю, звичайно, улюбленицю — з красивим ім’ям німфея.
До речі, знаменитий французький художник Клод Моне займався розведенням латаття. Протягом 30 років він створив близько 250 картин із зображенням водяних лілій. Така от муза була у імпресіоніста.











