ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Історія починалася так. У мами є подруга, у тієї — дочка моїх років. У них все щасливо склалося в матеріальному плані, щороку їздять відпочивати за кордон. А наша сім’я не з бідних, але й не з багатих, тож відпустку проводили в рідній Україні, у нас теж багато краси та екзотики.

Подружки наші розповідали про подорожі, наприклад, на острів Балі, однак якось спокійно. А минулого літа повернулися з Ізраїлю — купа захоплень. Особливо у Лійки: «Єрусалим — святе місто!». Лію вразило те, що там, виявляється, дійсно ступала нога Ісуса Христа. Там мирно уживаються святині юдаїзму (Храмова гора і Стіна Плачу), ісламу (мечеть на Храмовій горі — архітектурний комплекс Аль-Харам аль-Шаріф), християнства (Храм Воскресіння Христового або Храм Гробу Господнього). «Губишся в часі та просторі!» — розповідала Лія.

Коротше кажучи, на сімейній раді ми теж вирішили вибратися нарешті за кордон, а саме — до Єрусалиму. Але навіть найскромніша путівка коштувала великих грошей. І ми стали відкладати потроху на відпустку, навіть я зробила свій внесок у вигляді грошових подарунків від родичів на «дитячі» свята (хресні у мене щедрі). На роботі мама і тато все узгодили з відпочинком, ми приготувалися приступити до приємних організаційних клопотів.

Не вдалося приступити. У перший день відпустки тато відправив маму на роботу (два дні залишалося), а мене до пришкільного табору (я там вожатую у малюків), сам же сів з почуттям, з толком, з розстановкою випити кави. Каву він пив з варенням. Полінувався перекласти з півлітрової банки на блюдце або куди ще, ложкою «доїхав» до дна, трохи його там було. Мама у нас чистюля, не виносить брудного посуду. Ми вже звикли, завжди за собою чашку помиємо. Ось тато і кинув у раковину спочатку порожню банку з-під варення, а потім свою кружку. Однак коли крутанув кран, водичка не потекла — відключили того дня. Тато начебто кран прикрутив (у всякому разі, він погоджується тільки на «недокрутив») і відправився на роботу, доробити якусь дрібницю.
«Дрібниця» зайняла півдня. Коли подзвонила сусідка знизу, підле діло було зроблено. Хто б міг додуматися? Коли дали воду, етикетка потрапила саме під струмінь і швидко сповзла з банки, перекривши дірочки в раковині. Напір, напевно, дійсно був невеликий, але раковина заповнилася, і вода стала переливатися через край.
Лилася-лилася вода, поки на голову сусідці не накапала. Добре, хоч та виявилася вдома! Завопила вона диким голосом, що цілком зрозуміло: днями капітальний ремонт закінчила якраз у кухні. Сиділа і насолоджувалася «Парижем», а тут тобі сюрприз. Взагалі-то сусідка не зла, відразу двері ламати не стала, подзвонила мамі. А у нас у сусідньому під’їзді у маминої подруги (тієї самої) зберігалися запасні ключі, тому що ми з татом поперемінно зачиняли їх вдома. Ну, відкрили двері…
Гроші, відкладені на Ізраїль, підуть на покриття матеріальної шкоди сусідці, вона вже з майстрами ЖЕКу кошторис склала, попередивши, що ремонт виллється в набагато більшу суму, чеки вона надасть. Звичайно, ми всі зажурилися, особливо тато. Але коли метушня вляглася, за вечірнім чаєм мама сказала: «Ай, дякувати Бог, що взяв грошима. Руки цілі, ноги цілі — заробимо». А у відпустку ми поїдемо на тиждень до Чернівців, заодно і заощадимо на житлі — родичі запрошують. Кажуть, що Чернівці — це Львів у мініатюрі. Хіба погано?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса