вт, 17 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Подружку Лізку обожнюю. Ось вже з ким не засумуєш. В її голові на будь-яке безвихідне становище знайдеться вихід. «Чому ти така розумна?» — запитала її одного разу. «В інтернеті життя вчуся!» — засміялася Лізка.

І ось вам ситуація. Стала я зустрічатися з хлопцем, а незабаром він якось охолов до мене. Відчувала я це. І Лізка одного разу засікла його на прогулянці в парку з іншою дівчиною, про що одразу повідомила мені. І мораль прочитала: сама, мовляв, винна, занадто дбайливо до хлопців ставишся. Це вірно. Не тільки до хлопців дбайливо ставлюся, намагаюся під будь-яку людину підлаштуватися, щоб тому зручніше було. Так батьки вчать. «Він на побачення скільки разів запізнювався? — наполягала Ліза. — А ти чекала його». «Треба було піти?» — уточнила я. «Треба поставити себе, як в анекдоті. Дівчина каже хлопцю: «Зустрічаємося о сьомій годині, а якщо хтось із нас запізниться…». Хлопець договорює фразу: «То я почекаю».

«Але що мені зараз робити? — питаю Лізавету. — Ось ми випадково зустрінемося — і що?». «А те! Скажи йому: «Бачила тебе з новою дівчиною. Так тобі й треба!». На втіху Лізка підтвердила: суперниця набагато «страшніша за тебе». «Невже страшніше за мене вже й бути не може?» — подумала я про себе, але все одно Лізчині слова були мені приємні.

Того ж дня ми зустрілися з моєю пасією лоб в лоб. Йде і посміхається, ніби нічого не відбувається, — це в той час, як вже тиждень «абонент недоступний». Ну, і я розпливлася у відповідь: «Ой, бачила тебе з твоєю новою дівчиною…». Хлопець остовпів, вираз обличчя став дурним. Я продефілювала повз, він залишився стояти. Явно дивився мені вслід, але я з гордості не озирнулася.

Не встигла дійти додому, мобільний мій заспівав. А вже яким солодким голосом заговорив мій колишній, передати не можна. Став пояснювати, що ця дівчина — просто його сусідка, попросила підтягнути їй математику, оскільки скоро тестування, а до ЗНО зручніше готуватися на природі. Миленьке таке пояснення. Сам-то хоч чує, що бреше?

Закінчилася розмова звичайним: на тому ж місці в той же час. Я погодилася на зустріч. Але за наущенням Лізки додала: «Якщо мене хвилин 15 не буде, можеш іти». У відповідь — приголомшене мовчання. Взагалі-то мені хочеться зустрітися, хорошого хлопця шкода втрачати. Але якщо Ліза скаже, що пару побачень краще пропустити, я її послухаюся. Не треба ображати дівчат! Дівчата теж ображати вміють.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса