сб, 21 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Скріпка

З’єднувати разом аркуші паперу почали в XIII столітті: у лівому верхньому кутку кожної сторінки робилися надрізи, крізь які протягували стрічку. Пізніше тасьму стали натирати воском, щоб, по-перше, стрічка стала міцнішою, а по-друге, було легше виймати або вкладати потрібні аркуші.
У 1835 році лікар з Нью-Йорка Джон Айрленд Хоуї винайшов машину для виробництва шпильок. Шпильки були, природно, придумані для кравців, щоб їм було простіше під час шиття з’єднувати шматки тканини, але їх також стали використовувати при скріпленні паперу.
Вперше з’єднувати папір закрученим шматком дроту придумав норвезький винахідник Йохан Ваалер у 1899 році, але вона не була схожа на нинішню скріпку. А скріпку в тому вигляді, в якому вона зараз і існує, придумали в англійській компанії «Gem Manufacturing Ltd», але чомусь це винахід ніхто ніколи не запатентував.

Ґудзик

Стародавні люди замість ґудзиків з’єднували шматки свого одягу шипами від рослин, кістками тварин і палицями. У Стародавньому Єгипті вже використовувалися пряжки або один шматок одягу протягувався в отвір, зроблений в іншому, або кінці просто зв’язувалися.
Хто саме винайшов ґудзик, невідомо: одні вчені схиляються до того, що це були греки або римляни, інші — що ґудзик прийшов з Азії. Робилися вони переважно зі слонової кістки.
Широкого поширення ґудзики отримали тільки в XIII столітті. І майже до XVIII століття були ознакою багатства і знатного походження: королі та аристократія могли дозволити собі замовити ґудзики із золота та срібла. На початку XVIII століття ґудзики стали робити з металу та міді, але майже до кінця XIX століття ґудзики були настільки дорогим товаром, що їх перешивали з одного одягу на інший.
Продовження в наступному номері.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса