ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Фотовиставка Фелікси Ковальчик «Барви Куяльника. Пам’яті Н. Ю. Храмової» відкрилася 12 лютого в бібліотеці ім. Е. Багрицького (вул. Преображенська, 35а).

Спільні виставково-концертні проєкти із включенням до них актуальної соціальної тематики — добра традиція бібліотеки (завідувачка — Ірина Гіндіна) та громадської організації «Музика Землі». У даному випадку проєкт присвячений пам’яті світлої людини — віце-президента центру «Музика Землі», геолога, громадського діяча Наталії Храмової, чиє життя обірвалося 13 липня 2014 року.
Про Храмову та курований нею арт-центр «Червоний квадрат» наша газета писала не один раз. Ніщо не віщувало біди. У розпал «Євромайдану», пам’ятається, ми з художницею Світланою Солодовник побували в гостях у Наталії Юріївни на Коблевській. Пам’ятаю враження — адже інтер’єр багато говорить про свого господаря, — дисциплінованої акуратності та працьовитості: квартиру в старому одеському будинку Наталія обробила з голки, не шикарно, а саме акуратно і зі смаком. Але було в цьому ще й соціальне небайдужість: так само ретельно обробила вона загальний майданчик зі старою ліпниною зовні своєї квартири. Здавалося б — воно їй треба? А — треба! Дивитися, як в Одесі хиріють у занепаді будівлі, як страхітливі сходові прольоти в старовинних будинках, — душа плаче. І, між іншим, Храмова не одеситка за народженням. До Одеси приїхала з Харкова. Де, однією з перших ще в СРСР, створила і плекала при університеті Школу юного геолога: зі своїми вихованцями в яких тільки експедиціях вона ні побувала…
Ми захоплювалися домашньою колекцією виробного каміння, — щось у ній було зібрано господаркою по всьому СРСР, щось куплено нею згодом. А вже як захопливо розповідала вона про їхню природу. І, послухати Храмову, так і на Одещині — розсипи самоцвітів. Тільки… кому це в «народному господарстві» України цікаво?
…І влітку, у Фейсбуці, раптом грім серед ясного неба! Наташа Храмова?! Чому?..

Фелікса Ковальчик
Фелікса Ковальчик

«Наталія Юріївна не звертала уваги на свої нездужання, — каже нинішній віце-президент центру «Музика Землі» Світлана Кругловська. — Вона була дуже активною і цілеспрямованою людиною. Не зациклювалася на своєму здоров’ї, віддавала перевагу імунотерапії. А тим часом в її організмі затаїлася… лейкемія. Не давала про себе знати — і одного разу вразила наповал: виявили в останній стадії. Ми не могли повірити. Вона — лежала в реанімації, а ми — вірили: вийде, ми ще проведемо наш фестиваль «Золотий перетин»! Але 13 липня її не стало».
…Фотовиставка і дискусія, присвячені проблемі Куяльника, — це задумка Наталії Храмової.
ФЕЛІКСА КОВАЛЬЧИК, теж неодноразова героїня наших нарисів, унікальна як фотохудожник; в Україні рівноцінних прецедентів у методі не видно. Деякі фотохудожники експериментують у цьому ж напрямку, але Ковальчик перетворила експеримент на неповторну творчу методу, вивівши сам метод на вістря піку. Вона, що називається, затятий авангардист, при тому, що зовсім не намагається бігти попереду паровоза, — просто вона так природно мислить, так бачить світ. Ковальчик не дарма математик (кандидат наук, доцент ОНУ ім. І. Мечникова): у неї і в видимому матеріальному світі, запечатленому фотокамерою, йде інтелектуальна гра з нескінченно малими величинами, з незначною побутовою дрібницею (фрагментами фактур, відображеннями у склі, обривками афіш, «бичками» в калюжі тощо), заглиблюючись у які, вона відкриває неосяжний Космос.
Пейзажі, взяті в об’єктив Феліксою Ковальчик, стають іногалактичними. Частково — завдяки утрированому «футуристичному» кольору. У представленому проєкті, сказала мені Фелікса Бернардівна, вона змушена була вдатися до фотошопу лише з однієї причини: друкуючи фотознімки, ательє часто економлять на кольорових пігментах, ось і доводиться сидіти над душею і диктувати, що саме треба в кольорі посилити (кумедно, що математик не дружить з комп’ютером — тут у Ковальчик переміг Художник, що живе емоціями, а не обчисленнями).

«Архітектура Куяльника»
«Архітектура Куяльника»

«Раннім Архипом Куїнджі» назвали Феліксу Ковальчик на вернісажі, за її «місячні» ефекти та фантазійну інтенсивність кольору. «Треба дуже любити — щоб так побачити, — сказала про експозицію еколог Тетяна Чорна. — Нехай усі одесити бачать цю виставку: її б демонструвати в слайд-програмі прямо на Дерибасівській».
«За красою природи — мільярди років роботи, і Фелікса Бернардівна це відчуває сама і дає відчути нам, — сказав член НСФХУ В’ячеслав Богомоленко. — Відчувається і те, що вона — Вчитель. Їй є чому повчитися багатьом фотографам-професіоналам».
«Сьогодні на Куяльнику справді враження інопланетного ландшафту, — додав В. Богомоленко. — У 80-ті роки я працював на Куяльнику фотографом. І тоді це були пляжі! Три санаторні будівлі-тисячники, набитих людьми, яких рятувало грязелікування: куяльницька грязь унікальна. І так убити це природне багатство!..».
Про проблему знаменитого лиману гаряче розповіла Тетяна Чорна. Про те, наскільки унікальна екосистема північно-західного Причорномор’я; про те, як ігнорується природоохоронне законодавство в Україні; про гостру проблему, що постала зараз: так чим же бути Куяльнику — «комунальним курортним підприємством», що активно лобіюється на рівні Верховної Ради, або Національним парком з 200-метровою охоронною зоною по периметру? «Кабмін підтвердив проєкт Національного парку, — зазначила еколог, — у цьому надія на порятунок»…
Проблема займала і Наталію Храмову: активісти «Музики Землі» намагалися згуртувати громадськість, чий голос був би почутий. «Наталія Юріївна, відчуваючи майже на містичному рівні тонкі вібрації Всесвіту, залишалася натуралістом-природничим у рамках суворої науки, — говорить журналіст Вероніка Коваль, дочка геолога. — «Музика Землі», її «Червоний квадрат» — це для мене був храм природи. Мудрість Наталії Храмової — прізвище-то як збіглося! — була заснована на глибокому знанні природних законів».
«Її життя було — «роман з каменем», — згадує Світлана Кругловська, за дипломом інженер-електронник, випускниця Одеського «політеху», яка згодом отримала ще й диплом психолога в ОНУ ім. І. Мечникова. — З її подачі я стала серйозно вивчати казковий світ мінералів».
Напередодні Міжнародного жіночого дня, 6 березня, на морвокзалі, в рамках чергового Ювелірного салону, відкриється п’ятнадцятий фестиваль духовної культури та етнічних традицій «Золотий перетин», з виставкою «Острів скарбів» від арт-центру «Червоний квадрат». І це також — на згадку про Наталію Храмову.
…Цінуйте життя. Своє. Чуже. Природи. Куяльника. Його фінал непередбачуваний і часто раптовий.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса