вт, 17 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

З Сергієм ми дружимо з дитячого садка. У новий будинок наші батьки вселилися одночасно — в один під’їзд. Мами швидко познайомилися, їм удвох було зручніше наглядати за дітьми — чергували біля пісочниці поперемінно. У садку ми з Сергійком не розлучалися, на прогулянках трималися парою, багато дітей вважали нас братом і сестрою. Пішли з Сірим до першого класу — сіли за одну парту. Так і доїхали до дев’ятого класу.
До дев’ятого класу мені жоден хлопчисько не подобався. У багатьох моїх подружок вже заводилися якісь стосунки з хлопцями, а в мене погляд ні на кому не зупинявся. Звісно, були й дискотеки, і вечірки, і поїздки, і прогулянки. Але завжди мене супроводжував мій вірний друг Сергій. Зараз-то я розумію, що хлопці не звертали на мене уваги, можливо, тому, що припускали між мною і Сергієм щось більше, ніж дружба. Однак усіх усе влаштовувало (особливо батьків — удвох все ж не так тривожно відпускати дітей) — і славно.
Сірий вчиться «нормально», як він завжди каже, а я «подаю надії», як висловлюється моя бабуся. При цьому бабуся вважає, що тільки успіхи в «серйозних» предметах на кшталт фізики, математики, хімії характеризують особистість позитивно, а всілякі літератури та історії будь-яка людина зобов’язана знати для загального розвитку. Зауважу, що бабуся моя своїм критеріям відповідає. А Сірий — не відповідає. Постійно в мене списує.
І ось мене, яка вийшла переможницею на районній олімпіаді з математики, відправили на міський тур. Справа була на початку грудня. Не знаю, як з інших предметів, а «цариця наук» зібрала людей 150 — переважно хлопців. І я відразу відчула те, що називається високим рівнем розвитку. «Математичні» хлопчики різко відрізнялися від моїх однокласників (які хихикають при слові «тричлен») на краще. І в одного хлопця я відразу закохалася. З першого погляду. Я не зводила з нього очей, наважилася рази два підійти з дріб’язковими питаннями. Ми познайомилися, але він свій телефон не запропонував, а я посоромилася нав’язуватися. Так і розійшлися.
Сірому я всі вуха прожужжала про Артема. Сергій сказав, що я зробила дурість, не домігшись телефону: «Всі ці казки про те, що хлопець повинен робити перший крок, а дівчина не має на це права, віддають Середньовіччям». Мені приємно було чути ці слова. Ще Сергій заспокоїв тим, що якщо я знаю Теміну школу, то можу іноді прогулюватися там — все одно коли-небудь зустрінемося. Я б так «випадково» і зробила, але тут настали канікули.
А зустрілася я з Темою на свята на Дерибасівській. З його боку була ціла компанія, а ми прийшли, як завжди, з Сергієм. Артем зупинився, тому що я кинулася йому назустріч, привітався, посміхнувся, поставив кілька звичайних запитань на кшталт «Як справи?» Серце в мене було десь у п’ятах від радості, коли я відповідала хлопцю. Одне злило: Сергій як уціпився за рукав з самого початку, так і тримав мене під руку — по-моєму, навіть ще притиснув міцніше. Думаю, Артем це помітив. Він на ходу підхопив дівчину зі своєї компанії, помахав мені рукою, і вони зникли з веселим сміхом.
А мені було не до сміху. Я злобно висмикнула руку і заявила Сергію, що додому піду без нього, мені хочеться погуляти на самоті. Та яке гуляння! Через півгодини я вже йшла рідним двором. На вході до будинку мені зустрілася мама Сергія. «Альоно, — сказала вона, — не мучай ти мого Сергійка. Повернувся — обличчя на ньому немає. Він же любить тебе, а ти йому про своїх кавалерів розповідаєш. Боляче йому. Будь м’якшою…». От тобі й на! Мені й на думку не спадало, що можна любити людину, яку з дитинства знаєш, як облупленого, — ми ж з ним на горщику разом сиділи. Жодної романтики. А в Сірого, виявляється, кохання…
Що мені з цим коханням робити? Останні дні канікул провела під замком, не відповідаючи на телефонні дзвінки. З Артемом хочу зустрітися, але не можу; з Сергієм можу бачитися, але не бажаю. Мама порадила деякий час не робити жодних кроків. Але завтра треба йти до школи. Сірий, як завжди, подзвонить у двері. Чи подзвонить коли-небудь Артем?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса