пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

У мене подруга просто одержима всякою потойбічною силою. Ворожить на картах, ворожить на кавовій гущі, знає купу заклинань. Різдвяні свята вона особливо любить — з 6 по 19 січня тривають святочні ворожіння. Найкращі для них дні — різдвяний Святвечір (з 6-го на 7 січня), Василів вечір (у ніч з 13-го на 14-е) і Святвечір на Водохреща (з 18-го на 19-е). Правда, моя бабуся про ворожіння чути не може. «Бісівські ігри», — каже. І погрожує подружці: «До церкви ходиш, а віри істинної не маєш. Церква забороняє ворожіння. Все в руці Божій».
Як би не так. Моя Полінка бабусині слова повз вуха пропустила. Після Різдва попросилася до мене ночувати, щоб поворожити разом — одній їй страшно. Вмовили ми маму, прийшла в суботу Поліна. Повечеряли разом і вирушили до моєї кімнати. За телевізором дочекалися півночі. Двері зачинили на гачок, світло погасили, штори задерли (щоб навіть місяць не світив). Поставили два дзеркала на порожньому письмовому столі одне навпроти одного, а між ними свічку. Волоси розпустили, залишилися в одних нічних сорочках.
Першою сіла ворожити Поля. Ця анфілада, яку створили дзеркала, ніби збільшує простір. Полум’я свічки коливається, відбивається нескінченну кількість разів. Я не з боягузів, але обстановка стала такою напруженою, що в мене, яка сиділа позаду подруги, на очах виступили сльози. І ось Полька стала шепотіти свої заклинання: «Сужений-ряжений…». Дзеркала запотіли. Раптом у них з’явилося щось темне. Полька закричала несамовитим голосом і кинулася бігти геть з кімнати, а я за нею…
На крик вискочила зі своєї спальні заспана мама. Полька розповіла, що в дзеркалах (у галереї відображень) раптом з’явилася постать страшного чоловіка, схожого на ведмедя — він ніби йшов на неї з піднятими руками. І очі в нього блищали! Мама розсміялася, але раптом повела носом…
Пахло горілим! У моїй кімнаті загорілися занавіски. Коли Полька підстрибнула, видно, зачепила свічку широким рукавом сорочки. Свічка була нова, велика. Вона впала верхнім кінцем так, що полум’я перекинулося на легку тканину занавісок. Вогонь поповз вгору, зупинившись на карнизі. Прибіг тато, постукали в стіну сусідам — примчали й вони. Добре, що мама на випадок нинішніх морозів (бувало раніше, що в нас труби перемерзали) набрала повну ванну води. Черпали відрами-каструлями і поливали вогонь. Кімната моя за кілька хвилин прийшла в плачевний стан.
У плачевному стані були й ми з Поліною. Ми тремтіли від переляку і благально дивилися на батьків — пробачте, мовляв. Батько тільки й сказав: «Всі зрозуміли?». Мама мовчки розклала диван у залі, бо моє ліжко було мокрим. Назавтра неділя перетворилася у нас на грандіозний суботник. Після генерального прибирання мама веліла нам з Полькою піти до церкви і поставити свічку за благополучний результат нашої дурості. Що ми і зробили з душевним полегшенням.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса