ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Мій старший брат одружився на третьому курсі університету — у 20 років. На дівчині курсом старше. Весілля було нещодавно, днями молода дружина переїхала жити в наш будинок. Якщо брат полюбив Маринку з першого погляду, то мама зненавиділа її з першої хвилини знайомства.
Не знаю, що вже такого поганого видивилася свекруха в невістці (ще й татові щось наплела на неї, він теж не дуже привітний). Весела дівчина, купа друзів у неї, вчиться добре, а головне — любить нашого недотепу Глібушку, що по всьому відчувається. Батьки, звичайно, не погодилися б на цей ранній, особливо для чоловіка, шлюб, якби… Ну, знаєте, кажуть: «Від щастя була на сьомому місяці». На сьомому — не на сьомому, а дитинка має з’явитися. Скрипнувши серцем мама сказала, що дитя не повинно народитися байстрюком, тобто позашлюбною дитиною, і дала згоду на шлюб.
Змирилася — і змирилася. Що тепер своє невдоволення показувати? Мама його не те що показує, воно саме з неї лізе. Сьогодні Маринка чуток проспала і збиралася на заняття в поспіху. В результаті кинула свій халатик на спинку стільця в залі (так ми звемо за прикладом бабусі велику спільну кімнату) і втекла. Я виявилася свідком того, з яким обуренням мама закинула Маринкин халат у спальню до молодят. Прямо зі спотвореним від злоби обличчям!
Ось якби хтось мені сказав до всіх цих шлюбних подій, що моя мама-розумниця поводитиметься так нерозумно, я б очі видерла. А тепер анекдот крутиться. Скаржиться свекруха на невістку: молоко втекло — через неї, каша пригоріла — через неї, чашка розбилася — теж… Сусідка слухала-слухала та й заперечила в подиві: «Так адже невістки вдома немає!» — «Вдома немає? — розсердилася свекруха. — А халат-то її на цвяшку висить!». Думала, перебільшення, для анекдоту пробачно. А сьогодні переконалася, що і моїй мамі халат заважає.
Дуже сподіваюся, що скоро запанують у родині мир і любов. Народиться дитинка — і всіх примирить. З раннього дитинства я мріяла мати сестричку, але мама з татом відмовляли: «Грошей немає». Добре, якби лелека дівчинку приніс. Але поки що ми не знаємо точно, кого Бог пошле. А ім’я вже придумали: Олександр або Олександра. До речі, це на честь моєї мами (так її звуть) і на честь Маринкиного тата. Ось такий збіг.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса