нд, 22 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

За часів міністра Дмитра Табачника були запроваджені нові програми навчання у школах. Відповідно, знадобилися нові підручники. Робилися вони поспіхом, конкурс проходили в закритому режимі, запускалися без апробації. В результаті — купа помилок і одруків різноманітного штибу.
Залишимо осторонь суто математичні на кшталт 38–3 > 35 (це для першокласників), візьмемо ті, що дезорієнтують у навколишньому світі: «Ведмежатко заготовило на зиму кілька бочок меду. За зиму він з’їв 7 бочок меду, і в нього залишилася одна повна бочка». Але, по-перше, ведмеді мед бочками не їдять; по-друге, взимку просто сплять.
Другокласники у своєму підручнику зустрінуть казкових знайомих — бджолу Майю та трутня Віллі. Майя назбирала 27 кг липового меду та 24 квіткового, а Віллі — 36 акацієвого та 15 гречаного. Але бджола живе півтора місяця, за день у кращому разі вона набирає 0,4 г нектару, а за все своє життя — грамів 15 нектару або 5 грамів меду. Трутні ж взагалі мед не збирають, живуть на утриманні родини…
Багато чого цікавого є ще в підручниках. Погортавши такий, учитель мав би відхилити його і вибрати інший. Але він не міг цього зробити. Вчителям дали список літератури, затверджений Міністерством освіти. «Негрифовані» підручники заборонили. «Грифовані», але випущені до 2012 року, — теж. У багатьох містах проводилися перевірки, чи «правильними» підручниками користуються вчителі. Комісія приходила до шкіл і заглядала до шаф. Не тільки на партах учнів перевіряли книжки, але й на вчительському столі. Якщо в учителя знаходили «заборонену» літературу, він отримував догану.
Скандал щодо численних помилок (доходило до сотні в одному підручнику) все ж таки розгорівся. Міністерство освіти роз’яснило, що вже не зможе вилучити книжки з помилками з обігу (на друкування нових у бюджеті немає грошей), але обов’язково зробить вклейки з виправленнями. Вклеек ніхто не дочекався. У цьому навчальному році учням «нових стандартів» видали ті ж самі книжки.
Але! Дещо все ж змінюється. 27 травня 2014 року вийшов наказ № 648 «Про припинення практики створення та вимоги від дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів документації та звітності, не передбаченої законодавством України», підписаний заступником міністра освіти Павлом Полянським. Останній пункт цього наказу рекомендує місцевим органам управління освіти в межах їхньої компетенції «забезпечувати права педагогічних працівників на вільний вибір форм, методів, способів навчання, визначати результативність їхньої педагогічної діяльності виключно за рівнем якості знань учнів та докладеними зусиллями педагогічних працівників». Контроль за виконанням наказу Павло Броніславович залишив за собою.
Влітку із заступником міністра зустрічалися представники батьківської громадськості. На зустрічі Павло Полянський напівжартома сказав, що «вчителям повернули право самим обирати форми, методи та способи навчання дітей, а також інформаційні та довідкові матеріали. Все, що не заборонено законом, — дозволено. Користуйтеся якими хочете підручниками, хоч самі пишіть». Однак при цьому, що правильно, через міністерство вони все ж повинні пройти.
Новий міністр освіти Сергій Квіт скасував видання схвалених його попередником підручників для 4—7-х класів (і там багато помилок), обіцяючи провести новий конкурс. Під час скандалу, що розгорівся минулого року, головний редактор видавництва «Підручники та посібники» Ярослав Гринчишин з Тернополя висунув такі пропозиції: зобов’язати МОН проводити дворічну апробацію підручників до їх друкування за державний кошт; повернути школам право вибору альтернативних підручників та посібників; зробити грифи МОН рекомендаційними, а не обов’язковими.
Розумні вимоги. Однак діти ж ростуть. Вчитися їм треба зараз. А радісна звістка, що підручники можна обирати, не така вже й радісна насправді: обирати, тобто купувати, доведеться за власний кошт. Безкоштовні підручники школа вже отримала, і ніхто не дасть їй зайвих грошей. Так що все — на розсуд батьків. Можна було б вийти з положення за рахунок старих книжок, але от біда — коли Дмитро Табачник заборонив користуватися літературою, виданою до 2012 року, у шкільних бібліотеках її стали активно списувати в макулатуру. Тепер у багатьох школах (одеських теж) на уроках обходяться взагалі без підручників. Домашні завдання вчителі диктують. У кращому випадку — роблять роздруківки на ксероксі. І управлінці знизу доверху закривають на це очі. А вчитель, як і раніше, не має права голосу. Як і батьки, втім.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса