нд, 22 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Викладач кафедри спеціальної та фізичної підготовки Одеського державного університету внутрішніх справ Костянтин Тришин уп’яте виграв «золото» чемпіонату Європи з таїландського боксу.

Півфінальний бій з фінським спортсменом Блюмом Мікко склався для одесита досить легко. Після серії ударів послідував нокдаун, потім — ще два, і поєдинок був завершений достроково — за явною перевагою Тришина.
У фіналі довелося складніше. Суперник з Росії Павло Валтерен виявився гідним суперником. На боці росіянина була молодість, наш співвітчизник протиставив йому досвід і майстерність. Запеклий бій завершився перемогою українського тайбоксера.
Всього ж українська дружина, капітаном якої був К. Тришин, завоювала 19 медалей (10 золотих, 4 срібних і 5 бронзових), що дозволило їй вперше виграти
командну першість.
Спортом Костянтин почав займатися з семи років. Все почалося з карате, де він познайомився зі своїм незмінним тренером Володимиром Пишеніним, який згодом став ще й його хрещеним батьком. Наступним етапом став кікбоксинг, і, нарешті, — тайський бокс. Характерно, що кожен наступний вид спорту (карате — кікбокс — тайбокс) ставав «жорсткішим». У цьому, мабуть, проявляється одна з головних рис характеру чемпіона — готовність до нових випробувань.
21 рік у спорті не пройшли даремно: в активі атлета, крім п’яти золотих медалей континентальної чеканки, звання чемпіона світу та володаря Кубка світу. Вигравав він також чемпіонати Європи та світу серед професіоналів. Особливе місце в його кар’єрі займає світова першість 2010 року в Таїланді.
— П’ять разів я штурмував цю вершину, — згадує Костянтин. — Дехто навіть радив залишити спроби виграти титул, мовляв, немає — так немає, навіщо мучитися, якщо все одно нічого не виходить. Але я не здавався, був упевнений, що доб’юся свого. Ця перемога мені особливо дорога.
Яскраві виступи на рингу К. Тришин успішно поєднує з викладацькою діяльністю.
— Якийсь час я тренувався в спортзалі Школи міліції, де поруч зі мною займалися курсанти та працівники школи — продовжує спортсмен. — Так познайомився з Володимиром Володимировичем Домніцаком (ми з ним — одноклубники). З часом, очоливши кафедру спеціальної та фізичної підготовки ОДУВС, він запропонував мені перейти на роботу до університету. Спочатку я сумнівався: чи зумію якісно поєднувати викладання та тренування? Їх у мене, як мінімум, дві на день по півтори години, а перед серйозними змаганнями і три. Але спробував, і вийшло. Тут створені чудові умови для занять фізичною культурою та спортом. Зал оснащений сучасним обладнанням, функціонують різні спортивні секції. Робота з молоддю приносить мені моральне задоволення. Звичайно, не всім з курсантів уготований шлях у великий спорт, однак, вважаю, кожен чоловік, тим більше — міліціонер, повинен вміти за себе постояти. Цьому і вчу.
— Чи доводилося використовувати боксерські навички в житті?
— Уявіть собі, на вулиці жодного разу в житті не бився. Я спокійна, неконфліктна людина. Якщо піддаватися емоціям, недалеко до біди. Правий ти чи не правий — результат нестриманості може виявитися сумним. Для обох сторін.
— А як ставиться до вашого захоплення сім’я?
— Одружився я два роки тому, скоро народилася донька. Планів щодо її спортивного майбутнього у мене немає, але моїми стопами вона навряд чи піде. Однак і постояти за себе зуміє, але не більше того — про це я подбаю. А ось якщо з’явиться син, він займатися точно буде. Втім, головне, щоб було бажання, якщо змушувати, толку буде мало.
— Які подальші плани чемпіона?
— Потроху треную. Мої підопічні, їх чоловік двадцять, люди дорослі, так що про якісь серйозні успіхи говорити не доводиться — починати треба років з десяти. Але невеликі досягнення є, є і перспективи. В принципі ця робота мені подобається. Але поки що відчуваю в собі сили самому продовжувати виступати на високому рівні. Деякі з моїх знайомих натякають на вік. Я про це не замислююся, тому, напевно, у мене і виходить.
2014-й рік відзначений у житті нашого героя не тільки спортивними досягненнями. Після перемоги на найпрестижнішому міжнародному турнірі «Ера чемпіонів II» в російському Саратові він був нагороджений пам’ятною медаллю «Захисник Вітчизни» — за гідне представлення України на спортивній арені.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса