ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

У цієї історії — двоє дійових осіб. Аршакян Ішхан Місакович та Усов Володимир Якович. Попри всю несхожість, цих людей об’єднувало одне — знання про різні хвороби.

Перший ними хворів. Цукровий діабет спочатку дав ускладнення на серце, через що довелося робити шунтування. Потім хвороба завдала удару по очах. Так, Ішхан Аршакян, якому минулого року мало виповнитися 76 років, опинився на лікарняному ліжку Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. Філатова.

А Володимир Усов багато знає про різні хвороби, бо він — лікар. З багаторічним стажем. У клініці Філатова працює чверть століття. Втім, як заявив лікар під час судового процесу, що навесні розпочався у Приморському районному суді м. Одеси, він, хоч і фахівець з очних хвороб, але знає, як приборкувати загальні захворювання. Наприклад, інфаркт.

18 червня 2013 року Ішхан Аршакян помер. Від гострої серцево-судинної недостатності. Під час добового чергування Володимира Усова. Смерть до Аршакяна прийшла не миттєво. Орієнтовно о п’ятій вечора хворий повідомив черговій медсестрі Оксані Плахотнюк, що йому погано. А за півгодини до півночі бригада спеціалізованої «швидкої допомоги» зафіксувала біологічну смерть літньої людини. Тобто фактично шість годин Ішхан Місакович боровся за життя. Черговий лікар стверджував — і стверджує досі — що допомагав Аршакяну вижити. Але, мовляв, не вийшло. Так буває, нічого дивного, як висловився Володимир Якович на одному з судових засідань, у цьому немає, адже хворим час від часу належить помирати.

Родичам Ішхана Місаковича, хоч і важко їм було примиритися з втратою чоловіка, батька, дідуся, але розбиратися в обставинах смерті спочатку не збиралися. Людини ж не повернеш. Але тут сталося непередбачуване.

— Я досі не можу прийти до тями від того, що сталося, — зізнається син Ішхана Місаковича Ігор Аршакян. — Напередодні злощасного вівторка, в неділю, розмовляв з батьком. Він був веселий і бадьорий. Тим більше, що заміж виходила його улюблена онука — моя донька. Тато трохи засмутився, що не міг бути присутнім на весіллі, але обіцяв після виходу з клініки одразу приїхати до нас у гості. Батьки живуть у Скадовську, а я — в Москві. Ну, а наступний дзвінок був страшним…

Ігор Аршакян негайно прилетів до Одеси, пішов до клініки. Треба було забрати документи, особисті речі. Хотілося поспілкуватися з усіма, хто був поруч з Ішханом Місаковичем в останні години життя: з пацієнтами палати відділення глаукоми, де лежав батько, але, перш за все, з лікарями.

У клініці сина чекав «сюрприз». Багатьох речей померлого батька «не знайшли». За словами Ігоря Аршакяна, які зафіксовані у всіх слідчих документах, лікарня не повернула паспорт Ішхана Місаковича (його довелося ховати за копією документа), пенсійне посвідчення, мобільний телефон, глюкометр, ліки, кілька тисяч гривень. Запропастилася кудись і нова сіро-зелена куртка, в якій літня людина приїхала до Одеси. Всі спроби сина знайти речі батька натикалися на холодну байдужість керівництва клініки, мовляв, не морочте нам голову такими дрібницями.

Не збиралися лікарі й приносити вибачення за передчасну смерть пацієнта. Якось заспокоїти сина, пояснити, що клініка робила все можливе, щоб врятувати життя його батька, поспівчутствувати і підтримати — навіть спроб не було. Зрозуміло, що професія ескулапа частково цинічна. Інакше вигляд чужої смерті може просто звести з розуму. Волею-неволею доводиться ставати товстошкірим. Але всьому є межа. Тому не випадково в медичних вишах викладають професійну етику та деонтологію, що вивчає, крім усього іншого, проблеми взаємин медпрацівників з пацієнтами та їхніми родичами. Володимир Усов закінчив виш із «червоним» дипломом. Виходить, що з деонтології у нього теж було «відмінно»?

Загалом, розмови у Ігоря Аршакяна ні з черговим лікарем, ні з керівництвом клініки в особі заступника директора з лікувальної та наукової роботи Володимира Науменка, не вийшло. Більше того, взагалі вийшло дуже негарно. Як написано в обвинувальному акті, «…замість вибачень та пошуку шляхів для встановлення взаємин з родичами померлого, які з вини Усова В. Я. втратили близьку людину, під час допиту заступника директора з лікувальної та наукової роботи Науменка В. А. (у присутності родичів померлого), Науменко В. А. спровокував конфлікт з адвокатом».

«Це було неприкрите хамство», — так охарактеризував зустріч з працівниками Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. Філатова Ігор Аршакян. Отримавши фантастичний заряд негативних емоцій, які наклалися на незатягнуту душевну рану і скорботу, 10 липня, майже через місяць після смерті батька, він написав заяву до міліції. У ній Ігор Аршакян просить вжити заходів до медичних працівників Філатовської клініки, оскільки вважає, що у зв’язку з недобросовісним виконанням професійних обов’язків останніми, коли його батькові стало погано, той помер.
Було відкрито кримінальне провадження. Повідомлення про підозру, а потім і обвинувачення пред’явлено черговому лікарю Володимиру Усову. Слідство кваліфікувало його діяння за статтею 140 частина 1 КК України («невиконання або неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до них, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого»). Кримінальний кодекс передбачає покарання — позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправні роботи строком до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Не хочеться — та й не маємо права — передбачати вирок, який винесе суддя Приморського райсуду Вадим Коваленко. Хоча свої свідчення вже дали обвинувачений, Ігор Аршакян і дружина померлого Людмила Василівна, а також основні свідки. Проте, щоб не бути звинуваченими у тиску на суд, обмежимося загальними враженнями.
Перш за все впадає в очі, що в цій справі головне — принцип. Родичі Ішхана Місаковича не мають бажання когось, грубо кажучи, посадити. Але нехай воздасться кожному за заслугами. Тому що на їхньому місці може опинитися будь-хто. Якщо не чинити протидію хамству і бездушності окремих представників найгуманнішої професії, то воно стане нормою. Під час судового засідання родичі померлого підтвердили: за рік, що минув після смерті, ніхто з клініки їм з вибаченнями не зателефонував. І тільки під час одного з судових засідань підсудний видавив: «Пробачте мене…». Але наскільки це покаяння було щирим?
Ще в суді подумалося про те, що ця справа стане прецедентом. Щось не пригадується, щоб лікарів притягували до кримінальної відповідальності за невиконання або непрофесійне виконання своїх професійних обов’язків. Родичі хворого завжди настільки занурені у свої невеселі думки та переживання, що зазвичай не замислюються над тим, а чи все лікар зробив для того, щоб пацієнт жив? Ігор Аршакян, переборюючи біль втрати, тим не менш, вирішив розібратися в обставинах смерті батька. Повторимося, якби сина покійного нормально зустріли в клініці, поговорили б з ним, вибачилися, то жодного кримінального розслідування не було б.
А так відкрилися непривабливі подробиці останніх годин життя Ішхана Місаковича. Докладно про це йдеться в комісійній судово-медичній експертизі, до якої увійшли шість фахівців, зокрема, з кардіологічного центру Миколаївської обласної лікарні.

Головні висновки такі. Стан серцево-судинної системи І. М. Аршакяна на момент операції, яку йому робили в клініці Філатова, був компенсованим, жодних протипоказань не існувало. О п’ятій вечора Ішхан Місакович поскаржився медсестрі О. Плахотнюк на погане самопочуття, загальну слабкість і біль у животі. Виміряли тиск, виявилося 90 на 60. Медсестра відвела пацієнта до палати. Вклала в ліжко так, щоб ноги були трохи вище голови, аби стимулювати приплив крові. Приблизно через півгодини тиск знову виміряли. Змін не було.

Тоді медсестра, згідно зі своїми посадовими інструкціями, почала шукати чергового лікаря. Але Усов кудись запропастився. В яке б відділення Плахотнюк не зателефонувала, їй відповідали, що Володимир Якович щойно вийшов. На судовому засіданні медсестрі поставили, як потім з’ясувалося, наївне запитання: а хіба не можна було зв’язатися по мобільному? Виявилося — не можна, не належить. Медсестра навіть не знала номер мобільного телефону чергового лікаря.

Загалом, пошуки Усова тривали майже дві години. Нарешті, він з’явився. Медсестра доповіла обстановку. Аршакяну краще не стало. Навпаки, тиск ще більше впав.

До 80 на 50. Навіть неспеціаліст знає, що знижений артеріальний тиск, слабкий пульс, блювота, болі в животі — явні ознаки інфаркту. Ну, а якщо почитати історію хвороби Ішхана Місаковича, то взагалі стає все зрозумілим. Однак два години боротьби за життя пацієнта вже втратили. За цей час хворий, з кожною хвилиною слабшаючи, встиг зателефонувати додому і повідомити, що йому дуже погано, а чергового лікаря знайти не можуть.

«Знайдений» Усов у ситуації розібрався миттєво. Але спеціалізовану швидку допомогу, як це передбачає посадова інструкція чергового лікаря очної клініки, одразу не викликав. На запитання про причину такого рішення відповів «оригінально»: мовляв, хоч він і не кардіолог, але в інституті вчився на «відмінно», тому знає, як протистояти інфаркту. Загалом, лікар вирішив самостійно лікувати Аршакяна. Навіть без електрокардіограми.

Спочатку Ішхану Місаковичу за розпорядженням чергового лікаря ввели підшкірно кордіамін. Хоча в цій ситуації це ліки — зробили висновок експерти — були неефективними. Потім робили крапельницю з фізрозчином і знову з кордіаміном. Через погані вени мучилися з голкою до дев’ятої вечора. І тільки потім, побачивши, що пацієнту зовсім погано, черговий лікар викликав «швидку». Тобто з моменту першої скарги Аршакяна на погане самопочуття і до приїзду кардіологів пройшло чотири години! Запізнілі реабілітаційні заходи життя Ішхана Місаковича не врятували…

Без сумніву, Володимир Якович Усов є великим фахівцем з очних хвороб. Доктор медичних наук. Але несподівано сам виявився схильний до сліпоти. І, судячи з судових засідань, досі не помічає цього.
«Вечірня Одеса» обов’язково розповість про те, як завершився цей резонансний процес.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса