Ось і настав свято, якого завжди чекають вчителі, учні та їхні батьки, — День учителя.
Цього року всі свята затьмарені подіями, які відбуваються в нашій країні. Думаю, що помпезного святкування, як зазвичай, не буде, але все одно в кожній школі на урочисте зібрання в актовій залі зберуться вчителі зі своїми вихованцями і віддадуть данину традиції — висловлять слова вдячності та любові один до одного.
Кожна людина знає, що в житті немає прекраснішої професії, ніж учитель. Учителю в житті пощастило — він день у день спілкується з найчистішим у своїх думках і проявах шаром суспільства — дітьми.
Для дітей же образ учителя пройде через усе їхнє життя. Добрий і справедливий, суворий і «упертий», старий учитель, який багато знає, і молодий, який тішить дітей своєю непередбачуваністю, — всі вони стануть зразком того, яким же йому, учневі, бути в цьому житті.
Всі покоління людей завжди об’єднувало єдине шкільне братство. Так і зараз — у День учителя буде зроблено багато справ, які на довгі місяці зблизять учнів, учителів та їхніх батьків.
Можливо, в деяких школах пройде День самоврядування, в якому вчителі стануть учнями, а учні отримають задоволення побути вчителями хоч один день.
Може, в деяких школах вчителі підготують концерт і покажуть свої таланти вихованцям.
І в усіх школах будуть випущені святкові стінні газети, які із задоволенням читатимуть і дорослі, і діти. У них будуть і вірші, і малюнки, і смішні розповіді з життя вчителів та учнів.
День буде святковий і овіяний творчістю!
Але, звичайно, в кожній школі пройде хвилина скорботи за загиблими нашими співвітчизниками…
І все ж, учитель це хто? Людина, яка навчає конкретним знанням, чи людина, яка поклала на себе величезне завдання — виховувати людину? Багато хто знає, що учні не люблять, коли їх виховують. Учителів, які цим «насильницьки» займаються, вони не шанують. Отже, урокодавець? Але й у чистому вигляді урокодавців діти також не люблять. Правда, меншою мірою. «Не лізе до тебе в душу. Вчить. Вчить добре. А що ще треба?» — так відповідають вони.

То хто ж такий учитель? — МАЙСТЕР!
Учитель — це лікар, психолог, діагност — лікар дитячих душ. Учитель — це екстрасенс. Він повинен уміти зачаровувати своєю промовою, переконувати всіма своїми діями, підкорювати, підпорядковувати своїм цілям слухачів. (А учні у нас ще часто, як і раніше, слухачі…)
Учитель — це священнослужитель, бо він вселяє віру в життя, у торжество людського добра та ідеалів, у милосердя та співчуття, у неповторність та особливе призначення кожної людини.
Учитель — це дослідник. Він постійно експериментує, аналізує, вносить поправки у свою діяльність.
Учитель — це громадянин, патріот у своїй професії, небайдужий до всіх подій, які відбуваються в житті.
Учитель — це філософ, який намагається зрозуміти сенс життя і думає над секретами його перебігу.
Учитель — артист? Ні! Що, він грає роль учителя? Ні, це його життя… Учитель — режисер? Так! Причому дуже тонкий за своїм підходом.
Учитель — управлінець? Так, найвищого рангу — генератор ідей, прогнозист, плановик, організатор.
Учитель — інтелігент! Повинен бути інтелектуалом, не зашореним міністерськими інструкціями та догмами, а знаючим їх і вміючи творчо їх переробити, вміючи збагатити їх філософією шкільного життя.
Учитель — це людина, яка володіє широкими знаннями не тільки в галузі свого предмета.
Учитель — це чорнороб, який не соромиться виконувати з дітьми будь-яку роботу: фарбування, побілку, ремонти, починки…
Учитель — це людина, зі своїми слабкостями, дивацтвами, стражданнями… Як би хотілося, щоб учитель міг зрозуміти життя кожного учня, і учні поважали життя кожного вчителя… Як би хотілося, щоб учитель розумів, що в будь-які часи, а особливо сьогодні, він — особистість, за якою зростаючі перевіряють свої життєві позиції. Як би хотілося, щоб учитель розумів, що, можливо, він — єдиний, хто принесе прозріння молодим, шукаючим, самовпевненим підліткам.
Учитель — це і батько, і мати багатьом. Можливо, не щосекунди і лише один раз за секунди недовгого спілкування він зможе дати те, що шукає маленька зростаюча людина…
Учитель — це образ, створений століттями і тому шанований усіма. Всі чекають від людини цієї професії саме вчителювання!
Учитель — це майстер. Майстер слова, майстер звуку, майстер думки, майстер емоцій і настроїв, майстер творення — констатації знань…
Новий час диктує нові проблеми для вчителювання.
Сьогодні вчителі продовжують освоювати зміни у змісті освіти. Адже стільки «викинуто» в цілому ряді предметів, стільки переструктуровано! Багато вчителів не згодні з таким трактуванням своїх предметів, особливо фізико-математичного циклу. Але що поробиш? Більш досвідчені вчителі продовжують давати знання в повному обсязі, як і раніше. Молоді вчителі дотримуються інструкцій.
Складне становище у вчителів історії, всесвітньої літератури, мовних предметів.
Яку історію викладати? Як вкластися в чотири години для ознайомлення з творчістю О.С. Пушкіна? Як досягти мовної грамотності в учнів, які вивчають схожі предмети — українську та російську мови? Як зробити, щоб іноземною мовою учні розмовляли як рідною?
Адже наприкінці кожного періоду навчання доведеться складати тестування з багатьох предметів. А там вимоги до знань досить високі!
Радує те, що, нарешті, у ВНЗ скасовують заліково-модульну систему навчання. Раніше, коли ми навчалися, ходила приказка: «Від сесії до сесії студенти жили весело». А при заліково-модульній системі «сесії» бували досить часто. Яка ж у цьому радість?
Засмучує те, що, начебто, у професійних училищах термін навчання скоротиться вдвічі. Напевно, це означає, що в цих училищах не буде даватися середня освіта. А це сумно, бо багато «відстаючих» у школі тут починали нове життя і чудово освоювали всі предмети.
Особливо мені хочеться підкреслити, що вчителі шкіл повинні розуміти, що ми не створюємо фізиків, хіміків, математиків. Ми даємо середню освіту і виховуємо людину нашого суспільства.
Якими загальнолюдськими якостями повинен володіти наш учень? Напевно, перш за все найкращими якостями людини: толерантністю, терпимістю, жагою до життя, інтелігентністю, знанням культури людства та збереженням ментальних особливостей поколінь, творчим підходом до улюбленої справи, умінням самостійно освоювати нові знання. У цьому я бачу основне завдання школи.
У батьків росте своє «чадо», якому вони присвячують усе своє життя. У вчителів сидить безліч таких «чад», кожне з яких індивідуальне, кожне по-своєму талановите, кожному належить виконати свою місію на Землі. Тому у вчителів складніше завдання — бачити в масі своїх вихованців кожного і дати йому радість у цьому житті, розкрити його талант і допомогти виконати цю свою місію. Головне — не затьмарити його шкільне життя якоюсь несправедливістю. Головне, щоб щастя шкільних років він проніс через усе своє життя. Головне — не створювати в класі таку обстановку, яка провокувала б учнів на асоціальну поведінку…
Останніми роками я як пенсіонер багато ходжу містом і спостерігаю життя. Які прекрасні молоді обличчя проходять переді мною! Як я радію оптимізму молодих!
Багато разів, спостерігаючи людей, я ловив себе на думці про те, якими учнями вони були б у мене. Особливо мені подобається аналізувати людей влади. Якими учнями вони були в школі? Є різкі та нетерплячі політики. Чому їхня школа так виховала? Іноді зустрічаються політики-філософи або політики-практики, які вносять реальні пропозиції. Їхній школі я віддаю особливу данину.
Мені подобається, що мер нашого міста виконав свою заповітну мрію і побудував у своїй школі футбольне поле! Адже він вихованець колишнього чудового директора школи № 4 — Римми Миколаївни!
Життя вчителя, в якому б віці він не був, завжди овіяне романтикою шкільних буднів. Але ж у школі не буває буднів. Школа — це суцільне свято — свято інтелектуальної співтворчості учнів та вчителя! Саме співтворчості, а не авторитарної переваги вчителя над його вихованцями!
Тому хочу привітати всіх працівників освіти з нашим чудовим святом — Днем учителя!
Побажати хочу найпрекраснішого в нашій професії — стати для багатьох учнів Учителем на все їхнє доросле і цікаве життя!
Якось я написав своєму учневі такі рядки:
Є в сутності твоїй, мій учень,
Частинка совісті моєї, моєї душі частинка.
І скільки б не минуло, і як би не був ти великий,
Нам у цьому житті ніколи не розпрощатися…