Першою на «гарячу» лінію додзвонилася наша постійна читачка Лілія Василівна Ревус: «Мене обурюють нападки горе-патріотів на Президента Порошенка за те, що він усіма силами намагається відновити мир на сході країни. Це той, хто кричить «війна до переможного кінця» — злочинець. Злочинець перед своїм народом, який гине у братовбивчій війні. Сьогодні головне — відновити мир. І в цьому прагненні я Президента повністю підтримую».

«На 1-й станції Великого Фонтану побачив плакат: «Україна — понад усе», — поділився своїми емоціями В. В. Соколовський. — Цікаво, ті, хто кидається подібними гаслами, хоч трохи замислюється над змістом написаного? На жаль, треба чесно визнати: сьогодні Україна — розмінна монета у великій політичній грі. Вона з кожним днем стає біднішою і все більш залежною. Але навіть якби наша країна процвітала, хіба можна ставити її вище за інших? Я — ветеран Великої Вітчизняної війни і чудово пам’ятаю, до чого призвело піднесення однієї нації над іншими. Почитайте історію, панове!».

Крім того, читач повідомив, що у нього вдома без діла знаходяться три радіоприймачі. Вони в хорошому стані, і якщо комусь зможуть стати в нагоді, Володимир Вікторович готовий їх віддати — нехай користь приносять. Адреса В. В. Соколовського — в редакції.

Л. В. Ревус підняла й іншу тему. Вона — спортивний лікар з багаторічним стажем, і її зацікавили повідомлення про вимогу при вступі дитини до школи довідки про пробу Руф’є. «Це — повна нісенітниця, — вважає Лілія Василівна. — Толк від цієї проби — ніякого, оскільки береться вона у спортсменів, що постійно тренуються. Наприклад, порівнюється пульс і тиск до і після двадцяти присідань. Причому тут школярі? Та й рядовий педіатр у цьому питанні не розбирається. І не повинен розбиратися — у нього інший напрямок діяльності. Педіатр у нашому випадку зобов’язаний оглянути дитину і видати висновок: дитина може займатися або в основній групі, або в підготовчій, або в спеціальній — залежно від стану здоров’я. І проба Руф’є тут абсолютно ні до чого».
Наступні два дзвінки безпосередньо стосуються «Вечірньої Одеси».

Лариса Петрівна дивується: «Багато часу минуло після перейменування площі Незалежності на Бориса Дерев’янка і навпаки. Але чому досі пам’ятний знак, встановлений на вже перейменованій площі, знаходиться на старому місці в житловому масиві Таїрова? Скільки можна тягнути?».

Що ж, ми розуміємо здивування читачки. Але не так давно вже повідомляли, що рішення про перенесення цього знака, нарешті, прийнято і, сподіваємося, незабаром буде реалізовано.

А ось Валентину Іванівну нам доводиться засмутити. Її цікавило, як підписатися на повний комплект «Вечірньої Одеси»? У рекламному оголошенні, що публікується на 1-й сторінці газети, йдеться про дворазовий випуск і четверговий. «Виходить, щоб отримувати «Вечірку» тричі на тиждень, потрібно виписати окремо дворазовий випуск і окремо четверговий?» Ні, Валентино Іванівно. На жаль, з нового року «Вечірня Одеса» виходитиме двічі на тиждень. Тобто дворазовий випуск — і є повний комплект.

Прийняти таке рішення ми змушені через економічні проблеми, що загострюються щодня. Вартість тільки газетного паперу в останні місяці зросла багаторазово. Зростає ціна поліграфічних, комунальних послуг… Словом, щоб вижити нам, редакції, доводиться скорочувати кількість виходів газети. Дуже хочеться вірити, що захід цей тимчасовий. Як тільки ситуація в країні покращиться, і ціни на все, дай Бог, поповзуть вниз, ми обов’язково повернемося до триразової «Вечірки». А може бути… Але поки про це неможливо навіть мріяти, проте ми пам’ятаємо, що багато років «Вечірня Одеса» була газетою щоденною і доставлялася читачам вечорами…
Від імені групи товаришів до редакції звернулася Марія Черноусова. Вона яскраво описала, як на зупинці тролейбуса 12-го маршруту (вул. Корольова кут Ак. Глушка з боку «Макдональдса») змушені стояти майбутні пасажири — іноді по 15-20 осіб. «Сидіти ніде, — повідомляє читачка. — Один лавка на чотирьох осіб без навісу всіх бажаючих відпочити вмістити ніяк не може. А адже це в основному пенсіонери. З сумом дивляться вони, як поруч укладають плитку, знявши перед цим асфальт. На це гроші є, а на нормально обладнану зупинку — ні. Більше семи років курсує 12-й тролейбус, і всі ці роки ми пишемо листи депутатам — нічого не змінюється…».

Здивувала Людмила Євгенівна. Повідомивши, що їй 80 років, вона додала: «Очікуєте від мене скарг на побутові теми, а я — про спорт. Сама ніколи не була спортсменкою, але спорт люблю і стежу за новинами». Зацікавило читачку повідомлення про відкриття Алеї зірок у парку Шевченка. «Відзначені футболісти — люди, безумовно, заслужені, але всі вони з молодого покоління. А чому забуті Городенко, Щегольков та інші майстри 50-х — 60-х років? Хочу, щоб моя думка стала відома спортивній громадськості. І ще: дуже люблю ковзанярський спорт. Чому в газеті не висвітлюються змагання з ковзанів?».

Шановна Людмило Євгенівно, розумію ваші претензії, але не приймаю. Газета висвітлює події, безпосередньо пов’язані з нашим містом, а спортсменів-ковзанярів в Одесі, на жаль, немає. Та й у масштабах країни про досягнення українців щось не чути. Висвітлювати ж чемпіонати Росії чи Казахстану, чемпіонати світу та Європи у нас можливості немає. Що ж до Алеї зірок, то вибір героїв, як не крути, умовний. Яскравих особистостей в одеському футболі багато, можливо, дійде черга і до названих вами, безперечно, великих майстрів. До речі, серед відзначених — Костянтин Фурс, «зірка» 50-х — початку 60-х років. Так що не всі ветерани забуті.

Наступного понеділка, 29 вересня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-59-32 з 10.00 до 12.00 чергує завідуюча суспільно-політичним відділом Дора Миколаївна Дукова.