Фотовиставка під такою назвою відкрилася у виставковому залі Одеського історико-краєзнавчого музею (Ланжеронівська, 24а). «Відбитки часу» присвячені 175-річчю народження фотографії, а тому представляють роботи, виконані в різних раритетних техніках. Одеські красуні обожнюють замовляти собі фотопортрети «як у прабабусь», щоб у старовинному стилі виглядало, значно і загадково — так от тепер знають, до кого звертатися!
Коло авторів обмежене учасниками творчої групи «ІКС+» (абревіатура складена з перших літер імен Ігоря Полякова, Костянтина Гроздева та Сергія Гевелюка), а також запрошеними фотохудожниками Сергієм Чехом, Іриною Козловою та Іриною Хорунжою.
— Історія розвитку фотографії обширна і захоплива, — говорить куратор проєкту Сергій Гевелюк. — Але в межах однієї виставки охопити все і докладно — надто складне завдання. Навіть обмежившись етапами фотодруку, ми не зможемо розповісти про всі методи, що існували. Ми постаралися звернути увагу на прийоми, які зробили фотографію саме художньою. Саме завдяки художній виразності знову відроджуються методи соляного друку, ціанотипії, олійного друку, багатошарового гуміарабіку, амбротипії, протравного фарбування. На нашій виставці представлені навіть роботи в техніці платинотипії, незважаючи на обтяжливу дорожнечу процесу. Всі ці платино-паладієві речі повертають нас в епоху та естетику ранньої фотографії. Рояль звучить тоді, коли на ньому грають, так само і будь-яка технологія жива доти, доки з її допомогою робляться гарні художні роботи.
Сам Сергій представив масу найцікавіших знімків, наприклад, «Таюча чашка» (подвійна експозиція, желатинно-срібний друк, вірирування — і порцелянова кавова чашечка справді тане на очах, стає примарною…).
— Дуже сподіваємося, що роботи в техніці «мокрого друку», соляризації, локального тонування та хімічного вірирування, виконані на срібловмісному папері, запам’ятаються глядачам, — продовжує свою думку Сергій Гевелюк. — Окремою великою темою є оптика, що використовувалася на ранніх етапах розвитку фотографії, в низці робіт використано без’єктивне знімання (пінхол) і монокль…
Жанри в експозиції представлені традиційні: пейзажі, портрети красивих жінок, натюрморти. Але, мабуть, і справді присутність благородних металів у технологіях робить зображення «дорогим», глибоким, що нагадує гравюру та живопис. А присутність гуміарабіку (Ірина Козлова переконливо та витончено експериментує в цьому напрямку) перегукується з аквареллю та пастеллю.
— Це потрясіння, — зізнається директор міського департаменту культури та туризму Тетяна Маркова. — Сюди потрібно водити дітей, молодь, гостей міста…
Що ж, протягом місяця можна ознайомитися з експозицією «Відбитків часу» і переконатися, що за 175 років одеські фотографи не розучилися творити, «як у старовину»!











