Близько чотирьох років тому в одному селі на південному заході Одещини була створена прийомна сім’я. Михайло та Марина мали своїх чотирьох дітей (двоє дорослих вже розлетілися, з батьками залишалися 15-річна Дарина та 18-річний на сьогодні Максим), взяли ще двох дівчаток — Катя 2001 року народження передана наприкінці 2010 року, Лідія 2005 року народження — на початку 2012-го. Дівчатка відразу зблизилися і вважали себе рідними сестрами.
Однак так званий тато виявляв до прийомних дочок аж ніяк не родинні почуття, хоча при оформленні прийомних дівчаток заявляв: «Я сам пережив жахи інтернатського життя, не дозволю страждати іншим дітям»
(до речі, ця обставина зіграла позитивну роль). Увагу та турботу тато виявляв своєрідно. Як пишеться в одному з актів численних комісій, що розбираються зараз у цій справі, «з малолітньою Катериною прийомний батько неодноразово здійснював статевий акт, а малолітній Лідії гладив статеві органи».
Малолітня Катя, перетворена на секс-рабиню, не могла навіть зрозуміти, чи нормально те, що з нею творять. Раніше вона жила в сусідньому районі, біологічні мати та бабуся пили, водили компанії, «любов» відбувалася на очах дитини. Катюша пробувала скаржитися Даші — все-таки сестра, хоч і прийомна, до того ж доросла, як дівчинці здавалося. Даша відштовхнула її: «Треба давати відсіч. До мене батько теж приставав, я пригрозила, що мій хлопець уб’є його, тепер не лізе». З батьком намагався поговорити прийомний брат Максим — не вийшло. Катюша кинулася по допомогу до матері, але та слухати не захотіла: «Не вигадуй!». А тато наполегливо переконував, що так чинять батьки з дочками в усіх родинах. «Скільки ж це тривало?» — запитала я Катю. «Та майже з самого мого появи і почалося — років три, напевно», — відповіла дівчинка. «Чому ти терпіла так довго?» «Мені нікуди було йти. В інтернат чи притулок я боюся потрапити. Думала, потерплю ще років два, подорослішаю, знайду якийсь вихід».
У пошуках виходу Катя розповіла все бабусі по материнській лінії, яка живе по сусідству. Село невелике, півтисячі дворів не набереться, чутки пішли вулицями. Кажуть, що знали про темні справи в прийомній сім’ї і директор школи, і класний керівник старшої дівчинки. Між тим суб’єкти соціальної роботи зобов’язані протягом 24 годин повідомити про факти, що загрожують здоров’ю та життю дітей, до відповідних інстанцій — у даному випадку до служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей, органу опіки та піклування, управління соціального захисту населення.
Нарив розкрився перед днем народження Каті наприкінці травня. Мало того, що прийомний батько ґвалтував дівчинку (бувало, в ліжко до себе брав вночі, а то встигав справу зробити за хвилини, поки мати корову доїла), так ще й побив напередодні за те, що виривалася, — шрамик на губі залишився. Фізичне насильство, як не дивно, справило більше враження, ніж сексуальне (до останнього, очевидно, звикла — нелюд терзав дівчинку і в критичні дні). Катя зі сльозами на очах розповіла про подію літній сусідці. Сусідка на початку червня повідомила про насильство директору школи — добре, що живуть поруч. Реакції не послідувало. Наприкінці серпня жінка вирушила до районного відділу внутрішніх справ. Хотіла потрапити на прийом до начальника міліції, але на вході чергові розпитали її про мету відвідування і веліли залишити телефон: розберемося, мовляв, найближчим часом.
Що таке «усний сигнал»? Порожній звук. Міліція не допомогла. Однак знайшлася небайдужа людина, виходець із цього села, яка живе вже в місті, яка довела інформацію про сексуальне насильство в прийомній сім’ї до обласної влади. Було це наприкінці серпня перед святами. Ситуацію обговорювали в обласній службі у справах дітей, кримінальній міліції у справах дітей, центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, департаменті соціального захисту населення тощо. Але служба у справах дітей районної адміністрації на запит відповіла, що факт при перевірці не підтвердився: тато не купив прийомній дочці цукерку «чупа-чупс», як пояснює шкільний психолог, вона вирішила помститися батькові, а фантазія у дітей в такому віці буйна. Але звідки дівчинці знати подробиці статевого акту? А от-де телепередач надивилася типу «Говорить Україна», чого там тільки не показують.
Однак обласна комісія, що складається з представників ООЦСССДМ та КМДД, а також міського психолога та одного з громадських діячів, все-таки виїхала до району 29 серпня. На місці до них приєдналися директор районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та начальник районної служби у справах дітей. Спочатку місцеві посадовці запевняли, що в даному випадку з мухи роблять слона: честь мундира захищали. Соціальний супровід прийомних сімей здійснює центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а контроль за функціонуванням осередку веде служба у справах дітей, яка щорічно зобов’язана надавати звіт вищестоящим інстанціям. Але за чотири роки співробітники названих структур не спромоглися докопатися до істини. Дівчатка сказали, що їх залякували інтернат не тільки мама і тато, але й «тітки-комісії». До речі, сусідка, якій раніше не дали написати заяву в міліцію, все-таки написала її того дня в сільраді в присутності співробітника місцевої КМДД.
Дівчатам нелегко довелося при перевірці. Комісії приїжджають і їдуть, а їм залишатися. Але коли сестер вже «вилучили» з сім’ї і посадили в машину, тут вони і розкрилися, заговорила навіть замкнута молодша. «Вилучення» вимагає складання кількох актів, процедура затягнулася до вечора, від’їжджали вже в темряві. Сусіди проводжали дівчаток — несли нехитре їстівне, давали гроші, напучували. Особливо про уклад прийомної сім’ї не поширювалися, тільки згідно кивали на зауваження однієї з жінок: «Нашою думкою треба було цікавитися перед тим, як дітей сюди віддавати…».
Але куди везти сестричок? Тим більше, на ніч дивлячись. Тимчасово погодилася прихистити дівчаток соціальний працівник із сусіднього села. Її дев’ятирічний син виявився товариським хлопцем, допоміг згладити ситуацію і добродушний кіт. Розтанув страх в очах у дівчаток. Але минуло три-чотири дні, жінка стала нагадувати райадміністрації: займайтеся влаштуванням дітей. Однак нову хорошу сім’ю за три дні не знайдеш. Вирішили звернутися до кого-небудь із перевірених вихователів. Знайшли Аліну Матвєєву. Ім’я змінено (як і всі інші, втім), але її пів-Одеси знає. Від Бога даний їй рідкісний материнський талант. Немаловажна обставина: Аліна не має чоловіка. У даній ситуації чоловік тільки завадив би. Наступного дня після того, як привезли дівчаток (3 вересня), я була в Аліни в гостях. Дівчатка почувалися так, ніби завжди тут жили. Особливо сестрам сподобалося те, що у великій родині знайшлося місце кішкам і собакам. Катюша зітхнула: «Найближчою мені людиною в тій родині, крім Люди, була кішка Василіса». Кішку Ваську хотіли привезти на нове місце проживання господині, але вона зникла з дому.
У п’ятницю зателефонувала до редакції Аліна: «Їде комісія з Києва!». Солідна комісія зібралася: співробітники департаменту усиновлення та захисту прав дітей, департаменту протидії насильству в сім’ї, управління профілактики соціального сирітства. У четвер вони вже побували в районі. В оскандаленій прийомній сім’ї з ними через паркан поговорила тільки Даша — батьків нібито вдома не виявилося. Опитали попутно двох-трьох сусідів, що трапилися. Сильно балакучими ті не були, але сказали: «Правильно зробили, що дітей забрали».
На тому б крапку поставити, не хочеться виносити брудну історію на загальний огляд. Нехай із сексуально стурбованим прийомним батьком суд розбирається. Слідчий РВВС вже опитував дівчаток минулої суботи до пізнього вечора (після 22-ї відпустив), а в неділю ще продовжив. У нього, правда, теж склалася думка, що у сестер фантазія розігралася.
Несподіванку піднесла і київська комісія, зробивши висновок, що дітей треба було забирати, але не так і не туди. Хоча за законом, вивчила я Постанову Кабінету Міністрів України № 866, все начебто було зроблено, як годиться. Висока комісія в п’ятницю побувала у Аліни Матвєєвої, переконалася, що контакт між вихователем і вихованками налагоджений. Однак комісія відмовляла Аліну від зробленого кроку: «Це складні діти. Одна з них — циганка. Вам потрібна крадіжка?».
Але згодна Аліна на труднощі! Чого ще? Оформляйте документи на прийомну сім’ю Матвєєвих. Оформлення за заявою Аліни мають право зробити місцеві влади. Але заступник голови районної адміністрації з гуманітарної сфери розтлумачував мені: «Розумієте, документи були оформлені незаконно, тобто відносно законно. Співробітники нашої служби понесуть покарання. За правилами дівчаток потрібно спочатку відправити до притулку, а після цього почати оформлення в прийомну сім’ю…». Але жодних серйозних документів поки ще немає. Є акт передачі дітей — і все. Діти в надійних руках. Закон дозволяє тимчасово влаштовувати дітей не тільки в державні установи, але й у сім’ї. Причому тут вже не просто сім’я, а сімейний дитячий будинок. Нехай діти освоюються в новому домі, а служба спокійно займається паперовими справами. Заступник голови не погодився: «Чим швидше Аліна віддасть сестер до притулку, тим швидше потім вони в неї опиняться».
У понеділок, 8 вересня, до будинку Матвєєвих підкотив автомобіль з районними та обласними чиновниками, щоб забрати дівчаток до притулку. Аліну гості заздалегідь попередили про наміри. Ну, вона і пішла гуляти з дівчатками — для зміцнення родинних стосунків. Але боїться, що повернуться гості завтра або післязавтра. А може, не слід потурати чиновницькій дурості? Тим більше, що вона йде на шкоду дітям.











