Чудового літнього дня я вийшла у двір погуляти. Зовсім не дивлячись під ноги, я випадково наступила на бджолу. Бджола виявилася доброю і жала не випустила. І, на мій великий подив, стала рости. Коли вона стала зовсім великою, сказала мені: «Сідай на мене». Я неспішно сіла на неї, і вона понеслася. Всю дорогу бджола сильно гуділа своїми великими і потужними крилами.
І ось я потрапила в будиночок-вулик. Бджілка відвела мене в окрему кімнатку, постелила мені постельку з листя, а замість подушки поклала мені маргаритку. Бджола запропонувала мені попити ароматного меду з глечика і полетіла на роботу. Я озирнулася по сторонах, виявила маленькі дверцята, за якими побачила великі запаси меду.
Коли бджілка прилетіла, було вже пізно, і ми лягли спати. На мій подив, бджола не гуділа, але страшенно хропіла. І я, заткнувши пелюстками вуха, насилу заснула. Я прожила у бджілки цілий рік. Допомагала їй по господарству, поки вона трудилася в полі. А вечорами ми з нею співали, танцювали і вели довгі розмови.
Одного разу бджілка запитала мене: «А чи хочеш ти додому?». Я відповіла: «Так, дуже хочу!». «Ну тоді полетимо — дзинь», — і ми злетіли вгору. Бджола привезла мене у двір, я забігла до себе додому, обійняла маму і запитала: «Мамочко, а скільки, скажи на милість, мене не було вдома?». Мама погладила мене по голові і сказала: «Ти вийшла у двір на хвилинку!».
У мене пропав дар мови. Значить, це був сон?
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











