Відкритий лист віце-губернатору Одеської області Казанжі Зої Іванівні
Шановна Зоє Іванівно!
ЗМІ дізнався вашу думку щодо вітчизняної освіти: «Реформувати нічого неможливо. Треба просто ліквідувати і побудувати нове. Дешевше і ефективніше. За аналогією, найболючіше чинять опір нововведенням у школах саме шкільні вчителі. Структура не може сама себе реформувати. Це якби хірург видаляв собі апендицикс…».
Почну з вашого твердження, що «найболючіше чинять опір нововведенням у школах саме шкільні вчителі».
Кожен учитель сам по собі, а краще ще за підтримки шкільної адміністрації, повинен дбати про власний авторитет.
Так, серед учителів є люди, які не вміють створювати власну систему поглядів. Вони звикли отримувати готове. Свою свободу вони не вміють заповнити. Вони з «наляканого покоління», але не вони визначають обличчя освіти.
Вчительський корпус старіє, певною мірою він здається консервативним. Але йдеться про проблему здорового центристського консерватизму, який може стати реальним політичним стрижнем освіти. Більшість учителів не проти реформ, але виступають на підтримку принципу «сім разів подумай». Вони еволюціоністи-раціоналісти.
Насамперед потребує оновлення директорський корпус загальноосвітніх навчальних закладів. Місія сучасного директора школи — генерування та реалізація нових ідей та освітніх ініціатив.
Директору нового тисячоліття, нової країни мають бути притаманні риси лідера, менеджера інноваційних перетворень. В Одесі є директори, які розуміють, що освіта має працювати на випередження: Київський район — гімназія «Гармонія», НВК № 84, СЗШ №№ 55, 85; Малиновський район — СЗШ №№ 18, 60, НВК №№ 4, 53, СЗШ №№ 69, 53; Приморський район — Маріїнська гімназія, НВК-гімназія № 2, гімназія № 1, юридичний ліцей, СЗШ №№ 117, 10, 121, 35, СЗШ №№ 62, 79, 105, 26, 57, 118; Суворовський район — НВК №№ 13, 67, 49, НВК-гімназія № 7, СЗШ № 44.
Тож, Зоє Іванівно, ваша думка «реформувати нічого неможливо, треба просто ліквідувати і побудувати нове» нагадує те, що вже проходили: «Зруйнуємо до підвалин, а потім…». Може, спробуємо без руйнувань? Тільки при цьому треба пам’ятати слова Шарля Луї Монтеск’є: «Добре роблять лише те, що роблять, будучи вільними».
Однак у психології чиновників-управлінців мало що змінюється навіть в епоху змін. Найчастіше вони діють за принципом щедринського персонажа: «Це, звичайно ж, можна; однак же ніяк не можна». Старі управлінці не побудують нову країну. Це зроблять нові люди, об’єднані цінностями та баченням майбутнього, які щиро бажають змінити країну на краще. Такі люди є. Їм треба довіряти (хоча й перевіряти теж). Не треба боятися призначати на керівні посади людей без досвіду. Головне, щоб вони були розумні та енергійні. І ще — оптимістичні. Реформування освіти можливе. Наші інтелектуальні ресурси величезні. Але немає системи, яка б виносила наверх здібних людей. Над цим механізмом і потрібно працювати — і терміново.
З повагою











