«Вечірня Одеса» продовжує уважно стежити за судовим процесом, в якому прокуратура Одеської області б’ється за власність міста — об’єкти нерухомості загальною вартістю 38,5 мільйона гривень. Справа слухається колегією суддів апеляційного господарського суду під головуванням Людмили Бойко. Прокуратурі протистоять підприємці, які доводять, що міська нерухомість їм дісталася без порушення норм чинного законодавства.
Докладно про фабулу справи розповідалося в газеті за 24 квітня 2014 року. Після цього «Вечірка» присвятила процесу цілу серію публікацій, підготовлених, в тому числі, і на підставі відгуків небайдужих одеситів, яких обурили настільки відверті, як з’ясувалося, махінації з комунальною власністю.
Сьогодні, 24 липня, відбудеться чергове засідання. Попереднє, призначене на 8 липня, фактично зірвалося. Причина — «цікава». Суд зобов’язав представника обласної прокуратури Олега Радянського надати рішення Одеської міськради № 5649-V від 14 квітня 2010 року, в якому пункт 13 благословляв угоду тодішньої міської влади з комерційною структурою ТОВ «АРТ», а також низку рішень, що входять до пункту 13.

Сенс комбінації полягав у фактичній мінi. Комерційна структура дарувала місту адміністративну будівлю за адресою вул. Станкобудівна, 12. За це міська влада зобов’язувалася продати ТОВ «АРТ» 23 об’єкти комунальної власності. Вартість подарованого — якщо вірити документам — була меншою за куплене всього на півтора мільйона гривень. Ці гроші і були сплачені до бюджету.
Пункт 13 вищезгаданого рішення міськради був об’ємним, з багатьма посиланнями на попередні рішення місцевої влади. Тому колегія суддів захотіла познайомитися з документами в повному обсязі. Прокурор приніс рішення № 5649-V від 14 квітня 2010 року та всі інші пов’язані з ним рішення. Але судді документи не прийняли. Мовляв, те, що рішення завірені — це добре, але не прошиті відповідним чином — це погано. В результаті ще й посварили прокурора, мовляв, хіба не знаєте, як слід подавати документи до суду? А якщо знаєте, то тоді поясніть працівникам мерії. Загалом, засідання в черговий раз перенесли.
Те, що відбувається, нагадувало театр абсурду. Адже мерія також є учасником процесу. І свої рішення, за ідеєю, повинна представляти до суду сама. Але представники міськради на засідання не ходять. Пішли, як то кажуть, у повну відмову. І суд на це ніяк не реагує. Зате ганяє прокуратуру: принесіть, оформіть…
Позиція мерії, до речі, додала другій стороні процесу — підприємцям — впевненості. Нагадаємо, що крім ТОВ «АРТ», в засіданнях беруть участь ще кілька суб’єктів господарювання, яким були перепродані об’єкти міської нерухомості. Вони міркують логічно: прокуратура може виступати в інтересах органів влади, якщо вони попросили її про це, або не можуть з якихось причин самі себе захистити.
А тут ніхто нікого не просив. Керівництво мерії — що до місцевих виборів восени 2010 року, що після них, що після виборів 25 травня цього року — проти угоди не заперечувало. І претензій не висувало. Значить, міську владу, а в її особі і мешканців Одеси, все влаштовує? І жодних порушень немає? Втім, обласна прокуратура з такими висновками не погодилася і продовжує доводити: городян обікрали.

Ось тоді-то і народилася ідея подивитися наживо на об’єкти угоди. Може, дійсно одесити залишилися у виграші? Може, дійсно місту так знадобилася адміністративна будівля на вул. Станкобудівна, 12, що довелося продати фірмі «АРТ» два десятки об’єктів нерухомості в самому центрі міста, де вартість квадратного метра починається з 2 тисяч доларів? Хоча напевно можна було оголосити конкурс і продати всі ці приміщення на Преображенській, Ланжеронівській, Рішельєвській, Грецькій та інших центральних вулицях набагато дорожче.
… Потрібну будівлю по вулиці Станкобудівній, щоб знайти, треба потрудитися. Це район 2-ї Застави. З вулиці Стовбової слід звернути ліворуч, а потім серпантином через зарості бур’яну і купи сміття, по «фронтовій» дорозі, вибиратися прямо до залізничного полотна. Будівля, в якій раніше розташовувалося ПТУ № 20, а потім «квартирували» державні реєстратори, порожня. Давно. Майже три роки. Про це нам розповів самотній охоронець, приваблений гавкотом собак, які побачили в нас небажаних гостей.

Кому сьогодні належить будівля — незрозуміло. Адже місто не взяло її на баланс, свідоцтво на право власності не оформило. Правда, як випливає з листа горисполкому, який є в розпорядженні обласної прокуратури, охорону будівлі досі оплачують з… бюджету міста, близько 100 тис. грн. на рік.
Загалом, дива, та й годі! Місто приймає в дар будівлю, яка йому не потрібна і яка знаходиться на відвертих задвірках населеного пункту, не оформляє право власності, але оплачує охоронні послуги і при цьому віддає підприємцям най«солодшу» нерухомість. Чесно кажучи, від побаченого жодного іншого висновку, крім як про фіктивність угоди між мерією та комерсантами, і не зробиш.
Микола Розовайкін. Представник Міжнародної організації із захисту прав людини,
член Національної спілки журналістів України











