Історія ножа

Ніж є найдавнішим столовим прибором. Найдавніші ножі відомі з епохи палеоліту, коли ще ні виделок, ні ложок людина в побуті не використовувала, оскільки просто не знала таких столових приборів.
Першими ножами були кам’яні. Така гірська порода, як обсидіан, дозволяла отримувати найгостріші ножі досить складної форми. Пізніше до ножів почали прикріплюватися дерев’яні та кістяні руків’я.
Близько п’яти тисяч років тому людина навчилася отримувати та обробляти метал і стала виготовляти ножі з міді та бронзи. На території Південної Америки ножі також виготовлялися із золота.
З настанням залізного віку залізний ніж поступово витісняє ножі, виготовлені з бронзи. З початком промислової революції кустарне виробництво ножів змінюється заводським, змінюються конструкція та матеріали ножів. Одними з важливих критеріїв стають технологічність та зниження собівартості.
Близько 5000 років тому з’явилися спеціальні столові ножі. Аж до середньовіччя люди носили з собою особисті універсальні ножі, якими користувалися не тільки за столом, але й у роботі. У 15-16 століттях на столах у знатних осіб з’являються дорогі ножі із золота з руків’ями з дорогого дерева.

Історія ложки

У середині XIX століття в Парижі проходив дипломатичний прийом. І раптом серед чудової сервіровки деякі посли виявили звичайні олов’яні ложки. Коли вони вже хотіли образитися, непорозуміння з’ясувалося. Виявилося, що їм була надана найвища честь: тільки імператору та кільком гостям були подані ложки з найдорожчого на той час металу — алюмінію.
А найперші ложки з’явилися ще в кам’яному віці, робилися з дерева та глини. Були вони у вигляді півкулі або вузького жолоба. Прості єгиптяни віддавали перевагу дерев’яним, а знатні — зі слонової кістки, прикрашені різьбленням.
Ту форму, яку ми знаємо сьогодні, ложка набула в античні часи.
Ложки виготовляли з рогу, бронзи, золота. На півночі Європи ложки були переважно з дерева.
Перша згадка про срібні ложки на Русі відноситься до 996 р. — саме тоді їх виготовили для дружини князя Володимира.
Цікаво, що народи Азії не знали цього столового прибору аж до знайомства з європейцями. Поступово виникла нерівність серед ложок. Дорогі екземпляри стали прикрашати гербами, вензелями, дорогоцінним камінням.
Ложки на кожен день для людей простіших були дерев’яними. Вони мали найрізноманітніші форми та розміри: від великих черпаків до невеликих, з зовсім короткою ручкою — похідних.

Закінчення слідує.