Ця дивовижна казкова країна з’явилася в Одесі 20 років тому при Літературному музеї. І зараз до неї відкритий вхід кожному — і дитині, і дорослому. Головна умова — бажання творити!
Ми заходимо до будівлі Німецького центру (при Кірсі), де у великій конференц-залі зібралися мешканці країни, і потрапляємо в казковий світ: бальні сукні, яскраві костюми, музика… Господиня балу, засновниця Літаврії Наталія Романовська приймає гостей: маленьких артистів та їхніх батьків.
— Сьогодні ми презентуємо третій альманах «Літаврія», до якого увійшли твори учнів, учителів, випускників та друзів літературно-артистичної школи, — оголошує Наталія Романовська. — Концертними номерами ми ілюструємо його сторінки.
Про те, що означає Літаврія для її «мешканців», розповідають у журналі вони самі.
— Коли я була маленькою, — пише Ліза Єркова, — на уроках історії музики я не розуміла, навіщо це потрібно. Але з кожним уроком знання накопичувалися. І тільки зараз я розумію, як це важливо…

Як спогад про ці уроки — вокальна група (хормейстер — Юлія Лунга) виконує пісню «Від блиску стрічок і зірок…» В.-А. Моцарта, а Маргарита Тарахтій блискуче грає «Фугетту» М. Чюрльоніса.
— Досі пам’ятаю сценарії, свої ролі, тексти англійських пісень назубок, — пише голова Всеукраїнської громадської фракції «Федерація дебатів України» Аня Крис.
— Було весело, — згадує студент музичного училища ім. Данькевича Олександр Ільвахин. — Кого я тільки не грав! Свинопаса, Карлика Ніс, пана Журдена… Пуделя — приносив у зубах мікрофон…
Разом з Георгієм Коновальчуком Саша виконує улюблену всіма поколіннями літавріанців старовинну пісню англійських моряків.
Звучать українські народні пісні у блискучому виконанні викладача Літаврії Юлії Лунги та актриси театру «Дев’ять муз» Катерини Верби, старовинний російський романс у виконанні Катерини та Тетяни Верби. Пам’яті українських солдатів, що пішли назавжди, присвячує пісню випускниця літ-арт-школи, культуролог Маргарита Калабуха, чудовий у своєму артистизмі душа концертів і вистав Костянтин Костюк.
Сьогодні в Літаврії — черговий випуск. Керівник школи Наталія Романовська вручає дипломи випускникам.
Казки випускників теж увійшли до альманаху — до рубрики «Двадцять казок про Літаврію».
Так, Марк Моргунов побачив на морвокзалі вітрильний корабель, на який у нього випадково опинився квиток. Він вирушив у подорож, але, на жаль, по дорозі на судно напали пірати. Альоша Филипенко випадково сів у шоколадний літак. Соня Матюшенко запливла далеко в море і виявила острів, на якому і знаходилася Літаврія. Лана Лазарева зустріла на вулиці Чарівника, він заграв на скрипці — і всі іграшки, що сиділи на гілках дерев, почали танцювати. Юра Сухов потрапив до міста, де всі співають…
Щороку діти беруть участь у новій постановці. Після закінчення Літаврії багато хто бере участь у «дорослих» виставах театру «Дев’ять муз», деякі самі стають режисерами, сценаристами, акторами.
— У квітні ми показали в Одеському театрі опери та балету нашу першу виставу, — пише випускниця Альона Степанова. — Зараз працюємо над другою. Витоком усього цього була Літаврія.
Під рубрикою «Відлуння» опублікована стаття Сергія Школьника «Одеський трилисник» — докладний розповідь-дослідження про перебування в Одесі великого віртуоза Ференца Ліста — на матеріалі одеських газет. Сергій Школьник, у репертуарі якого — все, зігране в Одесі Лістом, — цього разу виконав рідкісний твір — «Вальс» українського композитора Василя Пащенка, який довгий час жив в Одесі, а також «Український танець» А. Дворжака. Як поет-пісняр, Сергій виконав під гітару свій твір-роздум про суєту сучасного дня.
Особливі сторінки в альманаху приділені наставникам — так, стаття «Життя і покликання Германа Норайкса» присвячена легендарному викладачеві англійської мови школи № 121, яку, до речі, закінчували Наталія Романовська та гість заходу, відомий дитячий драматург Михайло Крупник. Він виконав пісню «Соборка», яка повернула нас до минулого і сьогодення Одеси. Про трагедію цієї весни, про дивне слово «Волноваха», яке так безрадісно увійшло в наше життя, читала вірші Марина Рабінович.
Гортаючи сторінки альманаху, немов проходиш барвистими вулицями цієї країни, де живуть щасливі люди, які можуть реалізовувати себе у творчості.











