Два роки тому на початку травня в Ізмаїлі повісилася одинадцятикласниця Інна. Сталося це в парку в районі фортеці. Багатолюдне місце. Метрів за тридцять від місця події насолоджувалася природою компанія, з якої «випала» Інна. Дівчина посварилася з хлопцем, у п’яному угарі той послав її подалі. Інна не знайшла нічого кращого, як піти і зробити петлю з ремінця від сумочки, закріпивши її на дереві.
Цього року на другий день Великодня в себе вдома після сварки з матір’ю на поясі від халата повісилася десятикласниця Алла. Мати випадково дізналася з Інтернету про інтереси дочки, підняла скандал. Лаяла дочку навіть у школі в присутності однокласників. На сторінці Алли (сервіс «Запитай і відповідай») є питання, як саме мати отримала інформацію. Дівчина відповідає: «Блін, ну не вийшла я з ВК, ось вона і прочитала діалоги, а там до… всього було, не тільки трава…».
У доінтернетові часи, які важко вже уявити, дівчатка писали одне одному листи і вели щоденники. Розкривати чужі листи і лізти в щоденник вважалося справою непристойною для всіх, в тому числі і для батьків. Однак сьогодні батькам варто змінити погляди. Якщо дитина через Інтернет висловлюється на публіку, чому б не поцікавитися записами і батькам як стороннім спостерігачем. Іноді одне віртуальне ім’я підкаже, що з дитиною не все гаразд.
Алла, наприклад, взяла нік (псевдонім) «Безодня самозречення». Гасла у дівчини такі: «Треба все в житті спробувати», «Секс — це як наркота, тільки корисна», «Мені ні за що не буває соромно».
Діалог з подругою на іншій сторінці завуальований, але зрозумілий. «Проживи це життя за мене», — пише «Безодня». «Не роби цього!» — просить «Герл». «Безодня» все ж відреклася від життя. Батькам страждати все життя, що пропустили кризову ситуацію.
До речі, переглядаючи сторінки «Бездни», натрапила випадково ще на одне говоряче ім’я «Марихуана». Дівчина Олена відповідає на запитання.
— В тобі щось є…
— У кожній дівчині має бути за… (не будемо виносити мат на сторінки газети — коротше, родзинка).
— Перемістися у світ фентезі…
— В ньому давно вже немає людей.
— Яким має бути друг?
— Справжнім, але мені і уявного вистачає.
— Твій найбільший страх?
— Мене з’їдять зомбі.
Чим живуть наші діти в цей складний час? Інтернет допоможе відповісти на запитання. Батькам не треба соромитися брати його в помічники, щоб жити з дітьми в реальному контакті, а не у віртуальному.











