Зовсім нещодавно я послухав виступ нового прем’єра Франції і зрозумів, що ми на цій планеті не самотні. Характеризуючи становище у своїй країні, французький прем’єр використав вислів «багато страждань і мало надій». Говорячи про фінансову ситуацію, заявив, що в найближчі роки треба заощадити 50 мільярдів євро, і що з клокочучим серцем він сподівається на підтримку в ім’я Франції.
Я поспівчував французам і згадав про себе.
Весь час чекав «покращення», виявилося, що потрібно «затягувати пасок». Зараз багато хто запитує: де можна просвердлити нову дірочку в паску?
На курс долара я перестав звертати увагу. Ніхто мене не змушує їх купувати. Внушаю собі, що до чужої валюти не маю стосунку. Все це так, якби не зростання цін у рідних гривнях. А тут ще нові реалії: децентралізація, федералізація, можливість захоплення, можливість штурму, люстрація та черговий остаточний етап боротьби з корупцією.
І, звичайно ж, термінова підготовка до дострокових виборів. Як простій людині в усьому цьому розібратися?
Поки що я встиг зрозуміти, що децентралізація влади та виборне самоврядування набагато краще, ніж федералізація. Тому що легше здійснювати громадський контроль за діяльністю місцевої влади та відкликати тих, хто не виправдав довіри.
У разі ж федералізації ми отримаємо місцеву авторитарну владу. Україна — найбільша за територією країна в Європі. У нас понад двадцять великих регіонів. Отже, в разі федералізації нам знадобиться понад двадцять президентів з їхньою бюрократичною інфраструктурою. Цих авторитарних керівників буде важко контролювати і ще важче відкликати.
Замість одного великого Януковича ми отримаємо понад двадцять маленьких у якості удільних князів. Якби з входженням до Асоціації з ЄС можна було відразу змінити наш віковий менталітет…
Наскільки бажане для багатьох місце Президента, говорить той факт, що прагнення звалити такий важкий тягар на свої плечі висловили 46 претендентів, з яких зареєстрували 23. Не країна, а кузня кадрів. Парадоксально, але найбільше зареєструвалося представників влади, що зазнала краху. Вони розуміють, що будуть фактично відбирати один в одного можливі голоси та послаблювати свій загальний потенціал. Однак у цих «самовідданих людей» особисті амбіції вищі за інші міркування.
Додамо, що дві третини кандидатів чудово розуміють, що вони — непрохідні. Однак не поскупилися на реєстраційний внесок у 2,5 млн. грн. Хто накопичив непосильною працею, а хто позичив у друзів до зарплати…
Однак у століття інформаційних технологій електорат помудрішав. Це показують дебати кандидатів на передачах Савіка Шустера. Загальні гасла про те, що краще жити добре і довго, ніж погано, але недовго, розхожі штампи типу «Я впевнений, що…», «Я знаю, як…», «Я зроблю це…» вже не мають успіху.
З великим відривом останні дебати трьох претендентів за переконливістю висловлювань виграв Анатолій Гриценко, який побудував свою промову за принципом: «Чи знаєте ви, що?..». Далі наводив цікаві факти з конструктивними коментарями. Це мало успіх.
Однак повернемося до ідеї федералізації, яка не дає спокою низці людей у східних областях. Деякі думають, що федералізація дає можливість подальшого виходу з федерації… Це не факт. Наприклад, законодавство Російської Федерації взагалі не передбачає можливості виходу з неї. Спроба силового вирішення призвела до війни в Чечні, і все стало на свої місця.
Більш свіжий приклад весни цього року. Каталонська автономія провела референдум, під час якого більшість каталонців висловилися за вихід Каталонії зі складу Іспанії. Згідно із законом, рішення було передано на затвердження загальноіспанського парламенту, який рішення про відділення не затвердив, і Каталонія залишилася у складі Іспанії. При цьому ніхто не захоплював жодних будівель.
Мені видається, що за достатньої поінформованості та обізнаності в цьому питанні більшість українців підтримали б ідею децентралізації влади, ідею економічного та культурного самоврядування на місцях, а не громіздку федералізацію.
І кілька слів про мову. Виходячи з реального становища, бачу вихід у компромісному рішенні. Для тих регіонів, де це актуально, потрібно російській мові надати статус регіональної з правами другої державної.
За достатньої політичної волі та здорового глузду можна знайти взаєморозуміння і зберегти єдність заради благополуччя всієї України та її народу.











