вт, 17 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Мені виповнилося 16 років, отримав паспорт. Але для батьків я, як і раніше, маленька дитина, яку потрібно водити за руку.
У той час, як багато моїх однокласників приходять додому до півночі, мені потрібно о 22.00 бути на порозі. З дискотеки йду зазвичай у самий розпал веселощів. Наді мною друзі жартують: «Мамин синочок». Правда, заборони накладає в основному тато, хоча твердить, що чоловік має бути сильним. Сильним у тепличних умовах не станеш.
На цей Новий рік я хотів вперше відірватися від сім’ї. В одного з друзів є дача недалеко від міста, там наша компанія вирішила відзначити свято. Самостійно закупити продукти, приготувати їжу, накрити стіл — це чудово. Бій курантів запланували зустріти біля ялинки у дворі. Все романтично. Дівчатам нашим сподобалося б. І ось дівчат батьки якраз відпустили з ночівлею, а мене — ні. Причому батько до останнього говорив, що «треба подумати», і я сподівався на позитивну відповідь. Вранці 31 грудня тато сказав «ні».
Наближається травень. Нашим хлопцям дуже сподобалося свято з ночівлею, мріють таким же чином провести травневі свята. «Ти вже спробуй переконати батьків», — без надії в голосі попросив друг. Не буду я їх переконувати. Не хочу ризикувати. Цього разу поїду без дозволу. Залишу записку, буду дзвонити щогодини (я ж розумію, що вони з добрих спонукань тримають мене вдома). Мені треба ставати дорослим. Досить бути посміховиськом в очах друзів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса