сб, 21 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

У дитинстві улюбленою іграшкою у мене був кумедний їжачок. Може, тому я до їжаків небайдужа. Мені подобаються їхні допитливі носики та веселі оченята-намистинки. Нещодавно бабуся з дідусем пішли на пенсію і купили дачу з ділянкою недалеко від міста. Будиночок виявився так собі (як зазвичай пишуть, «стара споруда»), а запущений сад просто вразив мене своєю пишністю. І найголовніше — у саду водилися їжаки!
Коли дідусь вперше зустрів їжачка, він у робочих рукавицях приніс його на веранду. Вся родина збіглася, щоб подивитися на комахоїдну тварину. Їжак згортався в клубок, але висовував ніс, щоб оцінити обстановку. Сердився, що його не відпускають. Фуркав і шипів, лякаючи нас. Щоправда, з кожним разом все менше.
Схоже, дідусь виловлював завжди одного й того ж їжачка. Хлопчик це чи дівчинка, ми не знали, тому дали ім’я Женя. А Жекою звали, припускаючи, що це все-таки особина чоловічої статі. Кажуть, їжаки — особистості нетовариські, на свою територію чужих не пускають. Навіть парами не живуть. Але діти у них з’являються. До речі, дід знайшов одного разу влітку тільки-но народженого їжаченя — абсолютно голого. Він не став турбувати малюка — нехай шукає матір у знайомому місці. Пізніше з’ясувалося, що молода їжачиха живе в сусідському саду, виховуючи трьох їжаченят.
Наш Жека з кожним днем ​​звикав до будинку. Сам став увечері приходити за частуванням. Трохи сутінки спустяться — туп-туп по веранді. Дозволяє себе в руки взяти, голки не піднімає. Деякий час обстежує кути, а потім зникає. У нас під дверима є дірочка сантиметра три, так Жека примудрявся в неї пролазити. Він знав, що до ночі йому обов’язково поставлять біля дверей миску з їжею. Багато людей вважають, що їжаки люблять молоко. А сусідка-біолог пояснила, що молоко для цих тварин шкідливе. Так що як частування ми пропонували Жеці зібраних з городу гусениць і жуків, іноді давали нежирне м’ясо. Любить їжачок фрукти (яблука, виноград) і овочі (огірки, морква, перець).
Наш улюбленець вивчив три команди: «іди додому», «іди на вулицю» і «не можна». Спочатку думали, що виконання команд виходить у їжака випадково, але перевірили кілька разів — розуміє. Так що повторювали їх щовечора. У нас на дачі живе ще кішка — теж розумниця. Мурка Жеку ігнорувала, демонстративно йдучи при його появі. Але котячий бантик на мотузочці залишався. Їжачок зрозумів правила гри, ганявся за бантиком — і досить жваво.
Ми чудово провели літо. Настала осінь, але було тепло. Їжачок, як і раніше, приходив у гості. «Відзначитися», — сміялася бабуся. Одного разу Жека пропав. Таке бувало на день-два. Але він не з’явився і через тиждень. А рано ще їжаку в сплячку йти. Стали ми шукати свого дружка, метр за метром обстежуючи сад. Знайшов Женю спостережливий дідусь. Ураганом ще викорчувало на ділянці стару яблуню, коріння вивернуло. Під корч він і забився. Що з ним сталося — незрозуміло.
Жека безсило висів на дідусевій руці, як ганчірка. Він схуд, голки помертвіли і частково випали. Оченята не відкривалися. Завжди вологий носик був сухим. Сусідка висловила припущення, що бідолаху пошматували собаки, вона не раз бачила, як вони закочували їжаків. Кіготь був вирваний, сочилася кров. Напевно, дійсно бився з псами. Від старих господарів залишилася в кутку двору велика клітка для кроликів. Туди ми помістили Жеку, зробивши йому гніздо з гілок і трави. Дідусь сказав, що їжаки добре риють землю, так що якщо захоче, зробить підкоп і піде.
Жені новий дім сподобався. Він швидко прийшов до тями. Знайшов дірку в клітці і став ходити туди-сюди. Завжди повертався до свого житла. А потім прогриз підлогу і зробив нору, над нею звів піраміду з сухого листя. Розповідають, що їжаки яблука тягають на спині, але цього я не бачила. А ось листя Жека точно наколював на голки і таким чином переміщав у просторі. Їв їжачок останніми днями з апетитом — видно, запас до сплячки робив (вага його збільшилася майже до кілограма). До зими Жека став більш агресивним — шипів, якщо його турбували. У листопаді, коли температура повітря наблизилася до мінусової позначки, заліг у свою берліжку і більше не виходив. Ми сподіваємося, що сплячка у Жеки проходить нормально, навесні прокинеться і знову прийде до нас у гості.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса