Двадцять четвертого лютого директор Одеського академічного театру музичної комедії імені М. Водяного, заслужений працівник культури України Олена Редько представила журналістам нового головного режисера — художнього керівника Санкт-Петербурзького державного театру «Рок-опера», заслуженого діяча мистецтв Росії, професора Санкт-Петербурзької академії театрального мистецтва Володимира Підгородецького. У прес-конференції взяв участь також головний диригент театру, заслужений діяч мистецтв України Вадим Перевозников. Відбулася розмова про стратегію та найближчі плани трупи.
«Незважаючи на скрутне становище країни, театри працюють, — сказала Олена Григорівна. — Працюємо ми на глядача. Більшого насолоди душі, ніж театр, у житті немає. Ми хочемо, щоб у ці складні, драматичні дні театр допоміг людям протриматися і дав надію».
Зрозуміло, Театр музкомедії підтримав Дні жалоби в Україні 22 — 23 лютого, коли країна приспустила прапори в пам’ять про загиблих на Майдані учасників протесту. Театр скасував репертуарну виставу.

Штрих же до теми, як живеться культурі в Україні, — це сказана директором мимохідь фраза про те, що штат театру нині — 340 осіб, а в роки СРСР був на 200 осіб більший…
Директор представила в новій якості давно знайомого одеситам Володимира Підгородецького і підкреслила: ніхто краще за нього не вивчив трупу театру. Адже Підгородецькому належать дев’ять вистав у діючій афіші Театру музичної комедії: «Весела вдова» Ф.Легара, «Хелло, Доллі!» Дж.Хермана, «Цілуй мене, Кет» К.Портера, «Дон Сезар де Базан» і «Граф Воронцов» Є.Ульяновського, «Безіменна зірка» і «Перше кохання Дон Жуана» М.Самойлова, «Жирофле-Жирофля» Ш.Лекока.
Десята постановка — «Скрипаль на даху» Дж. Бока за п’єсою Дж.Стайна, за оповіданнями Шолом-Алейхема: знаменитий бродвейський мюзикл (див. «ВО» від 8 лютого).
«Часи не прості, — говорить режисер, — але з Божою допомогою подолаємо труднощі. У театрі моє завдання — не руйнувати, а творити. Будувати на тому фундаменті, який склався. Одеський театр музкомедії входив до п’ятірки кращих у СРСР, і зараз він один з кращих у жанрі, не тільки в Україні, але й у Росії. Різких кроків, кардинальних змін від мене не чекайте. Будемо вдосконалювати театр зважено, поступово. Театр — відображення моделі, що існує в країні: багата країна — багатий театр».
На «Скрипаля на даху», з гордістю зазначила Олена Редько, куплені права, постановка легальна: «Ми прагнемо стати цивілізованою країною — і зобов’язані цивілізовано оформляти всі конвенції. Нелегко було підписати угоду з американцями! У них, знаєте, своя бюрократія зі своїми стереотипами і своїм «крок вправо, крок вліво…». Їх мало хвилює наша специфіка, наші законодавчі тонкощі. Але ми вже заплатили їм за право постановки і 15 найближчих показів. Для них це «не гроші», для нас — великі витрати. Сподіваємося «відбити», що вклали, причому не піднімаючи ціни на квитки: у нас вони від 20 до 150 гривень. Ось якби держава зняла нарешті ПДВ з культурного продукту! Подумати тільки: Україна — єдина в СНД країна з податком на споживання творів культури».
Директор повідомила і приємну новину на місцевому рівні. Обласна рада та облдержадміністрація нарешті перейнялися творчими проблемами театру і надали дві квартири — новому головному режисеру Володимиру Підгородецькому та головному диригенту Вадиму Перевозникову, який три роки, з дня вступу на посаду, жив на знімній квартирі. Без вирішення «квартирного питання» годі й мріяти театру отримати художнього керівника…
«У легкому музичному жанрі «Скрипаль на даху» — найбільший твір часів і народів, — вважає Володимир Підгородецький, — і він дуже близький одеситам: національність Тев’є-молочника з усіма її особливостями знайома їм не з книг, вони, у величезній своїй більшості, євреї. Я думаю, Одеса ближче до Шолом-Алейхема, ніж усі міста, в яких коли-небудь ставилася вистава про Тев’є. До матеріалу ми підійшли дбайливо, адже в мистецтві від зміни місць доданків сума часом змінюється. А Вадим Перевозников стоїть на варті кожного нотного знака, написаного рукою Джеррі Бока. У нашій виставі Скрипаль — втілення душі і долі Тев’є. На сцені будуть наживо грати скрипалі — артисти оркестру театру».
«У 1987 році наш театр давав «Скрипаля на даху» в Києві, в порядку обмінних гастролей з Театром імені Лесі Українки, — згадує Олена Редько. — Сім разів поспіль зіграв тоді Тев’є чудовий Михайло Водяний при аншлагах. Я щаслива, що мені довелося це побачити. Незабаром за цим послідувала смерть артиста, і вистава Едуарда Митницького пішла з афіші».

Найближчі плани Театру імені Михайла Водяного такі. Приблизно на середину вересня запланована прем’єра вистави «Звичайне диво» у постановці Дмитра Бєлова, чий мюзикл «В джазі тільки дівчата» на підмостках цього ж театру незмінно успішний. Постановку здійснює та ж московська творча команда.
Готується прем’єра мюзиклу «Червоні вітрила» у постановці Бориса Мільграма на музику Максима Дунаєвського. За цю постановку в Пермському академічному драматичному театрі — «найспівочішому драматичному театрі Росії» — Мільграм відзначений Національною театральною премією «Золота маска».
До більш віддалених, але серйозно виношуваних планів належить, як зазначила Олена Редько, вистава «Пристрасть» («Анна Кареніна»): композитор — Марк Самойлов (м. Санкт-Петербург), лібрето С.Петрова. Ці плани — вже на 2015 рік.
У квітні приїде режисер і балетмейстер Георгій Ковтун — оновлювати склад рок-опери Євгена Лапейка «Ромео і Джульєтта». Оновлення — на дев’ять десятих. Адже принцип вистави — вікова відповідність. Рок-опера успішно йде в Театрі музичної комедії вже 12 років.
Експериментувати з сучасними музичними жанрами, з молоддю; розвивати класичні жанри; смішне і радісне давати глядачеві поряд із серйозним і проблемним, — так бачить свої завдання команда Театру музичної комедії.











