чт, 19 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Так названа велика міжнародна виставка, що відкрилася 31 січня в Одеському музеї західного і східного мистецтва.

Близько сорока авторів з Одеси, Києва, Харкова, Сімферополя, Житомира, а також з Держави Ізраїль та Німеччини висловили в фарбах, лініях, об’ємній пластиці свої уявлення про грецьку античність, своє трактування міфів і поем Давньої Греції, а також ту незаперечну обставину, що наше місто, наше Причорномор’я — культурні спадкоємці Еллади.
Роботи, що приносилися і надсилалися на виставку, прискіпливо відбирав мистецтвознавець ОМЗВМ Сергій Ільїн: з умовою, щоб не були ці роботи «фондівськими». Якщо пам’ятаєте, був у СРСР Художній фонд з майстернями, в які працевлаштовували випускників профільних вишів, і цьому фонду замовляли всякий офіціоз до свят і пам’ятних дат. Так от, «Діалог з Елладою» мав стати святом, але не «датським»: нічого репрезентативного, а тільки найщиріше, прочуттєве, від душі.
Ось уже це точно — про Григорія Палатнікова, одеського майстра графіки. Еллада — батьківщина його душі, він сам про це, пам’ятаю, одного разу розповідав: як потрапив на Акрополь, так зрозумів, відчув — тут його дім! Багато хто в Одесі знає його потужний графічний цикл ілюстрацій тушшю та гуашшю до «Іліади»: ці гротескні, динамічні, темпераментно виконані листи представлені на виставці в ОМЗВМ.

Олег Стайков. «Велике викрадення»
Олег Стайков. «Велике викрадення»

Популярна у живописців тема — «Викрадення Європи». Так, одесит Олег Стайков дрібниць на цей скромний окраїнний півострів не став, а навантажив Бика-Зевса неолітичними Афродитами всіх кольорів, назвавши свою композицію «Велике викрадення» і роз’яснивши так: «Викрадення Європи, Азії, Африки, Америки, Австралії, Антарктиди». Бику для такого підприємства довелося, правда, впрягтися, і шкура в нього дублена, тиснена лабіринтовими візерунками. Тут уже натяк на зовсім іншого, незаконнонародженого, бика, і подивіться, хто кого потім з’їсть і хто кого переможе. Заплутана наука — історія. А у світлі того, що Зевс все ж бог, то, значить, бог узяв на себе таке, що й сам ледве вивозить…
Відверто еротичний сюжет Європи у Сергія Папроцького, але вишукана чуттєвість приправлена ​​тут іронією. Продуктивні божественні достоїнства Бика вимальовані ретельно, а Європа тільки робить пафосні жести переляку, насправді видно, що «дівчинка дозріла» і що чекає принца, і що їй не терпиться потрапити на острів Крит, щоб там спочити, згідно з міфом, під платаном. Бик, як відомо, перетвориться на юного красеня…
У Олександра Токарева в його малій декоративній скульптурі на цю ж тему юна авантюристка Європа сама толком не знає, куди і навіщо їде на Бику, але кільце в ніс вона йому вже зробила: пристосувала божество під свої потреби. У Серафима Чаркіна вся гламурна Європа, губки бантиком, лащиться до Бика і шукає суцільних задоволень, але ж і сама невідразна.
ПРОНИКЛИВІ люди, які виросли в Одесі і непогано знають місцеві звичаї, говорили мені: Одеса вважає себе Європою, але, вибач, класична Європа — це германські країни, це північ. А Одеса — породження і продовження середземноморської цивілізації: італійської, грецької, єврейської і, так-так, північноафриканської. «Це щось особливе». І це особливе позначається на виставці «Діалог з Елладою». Не всі картини, представлені тут, прямо присвячені Давній Греції. Є й дуже одеські!
Погляньте на чудово красивий за колоритом і пластикою цикл ню — оголеної натури — Ігоря Зяблова. Ну і що з того, що художнику було завгодно назвати свою героїню — «Даная»? Та це юна красуня-одеситка, сама міс Всесвіт, томно лежить на Ланжероні, підставивши смагляве тіло золотому дощу! А ці ось голі витончені Музи, що присіли і прилягли на килимки, на тлі блискучого моря, — мимоволі згадаєш, що «жінки Одеси всі скромні, всі поетеси, всі розумні, а в крайньому разі, красиві». Зрозуміло, ці поетичні образи навіяні живописцю не стільки еллінським міфом, скільки одеським пляжем. Ви скажете, що наша сувора реальність проявляє себе далеко не так вишукано, навіть коли йдеться про красивих дівчат? Ну, так художник нагадує нам, а заодно і тим дівчатам, якими вони могли б бути насправді. Тому що, як не крути, а «краса — загадка».
Точно так само пляжна ідилія, істинно одеська гедоністична радість буття, фарби нашого морського узбережжя надихнули Наталію Лозу на картину «Одіссей і Навзикая». Тому порука — маленький нонсенс: Одіссей… курить люльку!
…Дуже різноманітні прочитання античної тематики у різних художників. Є роботи відверто декоративні, свого роду ошатні стилізації: наприклад, акварельна серія «Подвиги Геракла» харків’янки Поліни Дзюбенко, натхненна давньогрецьким вазописом. Або, наприклад, філігранно складена мозаїка одесита Андрія Чаркіна «Діоніс на леопарді», в іконографії якої вже й не грецькі, а римські віяння; мозаїка виконана в класичній техніці — з крихітних кубиків смальти. Смальта — кольорове скло, виплавлене з домішкою оксидів металів, її почали виробляти саме в Давньому Римі за два століття до Різдва Христового, а пізніше технологію підхопили в християнській Візантії. Ці мозаїки довговічні і стійкі до шкідливих впливів, — он римські благополучно дожили до наших днів, зберігши своє глибоке, таємниче мерехтіння.
Сергій Ільїн, художник-романтик, художник-фантаст, виставив багато своїх композицій: завжди загадкових, що дають поживу для уяви. Привиди Орфея та Евридики, Пігмаліона та Галатеї милуються на цих картинах повною місяцем. Це світ повільних вод Ахерона, Стіксу, Лети. Це запрошення відректися і зазирнути за межу меж. Вже якщо вважається, що є Рай і що він не на землі… Композиції Ільїна — це такий сон, мрія, містерія про Єлисейські поля.
Є на виставці витончені роботи одеського майстра кольорового офорту Геннадія Верещагіна: «Леда і Лебідь», «Суд Паріса». Є мала пластика Олександра Князика та покійного Миколи Степанова. Є елегантна настінна кераміка Ніни Федорової. Бронзову композицію «Сон Ахіллеса», повну трагічної експресії, представив киянин Юрій Багаліка.
Не перелічити всіх імен і не переказати картин — цю виставку потрібно дивитися. Ви отримаєте потужний заряд життя, надихаючий і творчий імпульс. Право ж, він вищий за так званий революційний…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса