На тлі ситуації, що склалася в країні протягом останніх кількох місяців, перед народом України постає злободенне питання: що ж буде далі? І в міру того, як ситуація продовжує загострюватися, це питання стає все більш актуальним. Хочемо ми того чи не хочемо, але відповідь повинна бути знайдена як усіма нами — громадянами України, так і кожним із нас окремо.
Зрозуміло одне: так, як було досі — вже не буде. Ніколи. Країна переступила невидиму межу, що відділяла її минуле від її майбутнього. Яким би не було подальший розвиток подій, незабаром ми всі почнемо жити за іншими, абсолютно новими правилами. І те, наскільки вони нас влаштовуватимуть, залежить від нас самих — від персонального вибору кожного з нас.
І якщо ми хочемо, щоб наша країна залишилася цілісною та незалежною, то всі ми, її громадяни, повинні переосмислити своє ставлення до влади, і, головне, своє ставлення одне до одного. Ми просто зобов’язані відмовитися від нав’язуваних нам десятиліттями стереотипів щодо сходу і заходу, центру і півдня.
Ми повинні визнати одне за одним право бути такими, якими ми є — зі своїми традиціями та цінностями. Зрештою всіх нас об’єднують очевидні речі. Ми більше не хочемо тотальної корупції. Ми не хочемо продажних суддів. Ми не хочемо озвірілих від вседозволеності та безкарності ментів. Ми не хочемо, щоб нас принижували за будь-якою ознакою: мовною, релігійною, територіальною. Ми не хочемо диктатури, від якої б партії та від представників якого б регіону вона не походила. Нам усім час зрозуміти, що в політиці та у владі не повинно діяти правило, яке діяло до недавніх пір у всіх виборчих кампаніях. Правило, за яким люди голосували «за своїх», залишаючись байдужими до особистих якостей кандидатів.
Потрібно визнати, що нинішня влада, на яку багато хто з нас покладав великі надії, виявилася слабкою. Слабою не тому, що не змогла втримати ситуацію під контролем в умовах затяжної кризи. А слабкою тому, що своїми діями та своєю ж бездіяльністю допустила цю кризу та вихід ситуації з-під контролю.
Потрібно визнати, що нинішня влада, від якої багато хто чекав відповідей на хвилюючі нас десятиліттями питання, виявилася боягузливою. Боягузливою не тому, що побоялася проявити рішучість у жорсткому придушенні своїх опонентів, а тому, що побоялася чесно назвати речі своїми іменами і почати говорити з народом не мовою тиску, а мовою компромісу.
Як результат — ця влада буде змінена. Її змінить не майдан і не санкції Заходу, не зовнішній тиск і не внутрішня зрада. Її змінить історична необхідність. Навіть незалежно від того, коли відбудуться президентські вибори — достроково чи в строк, навесні 2015 року, вже зрозуміло, що Україна скоро буде з новим президентом. Наше ж з вами спільне завдання дати відповідь на питання — хто прийде на зміну? Адже справа навіть не у прізвищі президента, а в особистих лідерських якостях людини, яка виводитиме країну з тієї ями, в якій вона сьогодні опинилася.
Очевидно, що ця людина повинна володіти достатньою харизмою та мужністю — тому це навряд чи буде Арсеній Яценюк. Зрозуміло, що ця людина не повинна бути заангажована ідеологією, яку поділяє лише одна частина народу. Тому це точно не буде Олег Тягнибок.
Ця людина повинна бути однаково шанована всім українським народом. Можливо, такою людиною міг би стати Віталій Кличко. Він виступив ініціатором початку переговорів між владою та опозицією. Він, на відміну від своїх партнерів по опозиції, не схильний до радикалізму і неодноразово особисто ставав між сторонами конфлікту, щоб заспокоїти їхні емоції. Пам’ятаєте, як це було на вулиці Грушевського, коли він став між барикадою і строєм внутрішніх військ і оголосив перемир’я? Або в захопленому штурмовиками міністерстві юстиції України, де перед його авторитетом радикалам довелося відмовитися від своїх намірів.
Чи достатньо цих проявлених якостей, щоб претендувати на роль лідера нації? Не будемо поспішати з відповіддю. Сьогодні ситуація така, що кожна людина демонструє квінтесенцію своїх особистих достоїнств і недоліків. Принаймні, у нас є можливість спостерігати, оцінювати і приймати рішення. І право вибору у нас вже ніхто не відбере. Тому, коли настане час, давайте постараємося, щоб цей вибір став усвідомленим і правильним.
