З Послання митрополита Одеського та Ізмаїльського, постійного члена Священного Синоду Української православної церкви Агафангела
«…Возлюблені в Господі всечесні отці, браття і сестри! Знову під склепіннями святих православних храмів лунають дивовижні богослужбові співи, а весь світ осяюють світлі промені святої Віфлеємської зірки, що засяяла понад дві тисячі років тому над пагорбами давньої Палестини. У ці святі дні наші душі переповнює світла радість великого і світоспасительного свята — Різдва Христового.
Ця радість, невпинно оновлювана в наших серцях, дозволяє кожній людині стати співучасником цієї славної події, разом з пастирями увійти в глибини Віфлеємської печери, з волхвами принести в дар Народженому Богомладенцю свої молитви та святкові співи, з ангельськими силами оспівати і прославити «велику благочестя таємницю» — явлення Бога у плоті, невпинно повторюючи разом з усіма небесними силами: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, у людях добра воля».
Ці чудові слова, що пролунали понад двадцять століть тому над зануреним у нічну імлу Віфлеємом Юдейським, стали переломним моментом у всій історії людства. У світі, де панував гріх і саме народження людини було вже кроком до смерті, пролунало слово про мир, що сходить з небес, пролунала радісна ангельська пісня, сповіщена з Неба, від пренебесного Престолу Бога Творця, який Своїм всесильним словом покликав увесь Всесвіт з небуття до буття…
…Увесь Старий Завіт був наповнений палким очікуванням, довгі десятки тисяч років людство жило під владою гріха, прокляття і смерті, чекаючи виконання обітниці Божої, явлення Спасителя.
І ось, у невеликому Віфлеємі, як грім, що розриває владу гріха, і як голос тихого вітерця, що наповнює шепотом любові весь Всесвіт, пролунала чудова пісня небесного воїнства, радісний гімн ангельських хорів, що сповіщає початок нової ери — ери примирення людини з Богом, яка відкривається пришестям у світ втіленого Спасителя світу.
А в цей момент у тісноті та скромності убогої Віфлеємської печери звершується велике таїнство — пресвята Діва приймає на свої пречисті руки Того, хто Своєю правицею тримає весь Всесвіт; безмовні тварини своїм диханням зігрівають промислителя всього творіння; кам’яні ясла вміщують Царя, якого не в змозі вмістити саме небо, і ангели схиляються, зі страхом і трепетом споглядаючи втілення Бога. Творець неба і землі, Цар Всесвіту, Бог стає людиною. Виходячи з мороку небесної незбагненності, Бог сходить на землю. Той, перед яким вогневидні шестокрилі серафими у священному жаху закривають обличчя, стає доступним для всіх.
Ангели, чисті безтілесні уми, прагнуть осягнути таємницю Боголюдства, час стогне, намагаючись вмістити у свої рамки невмістимого Царя, і весь Всесвіт сповнюється радості. Бог стає людиною, щоб Своєю божественною любов’ю зруйнувати кайдани гріха і кожній людині дарувати причастя вічного життя.
І тому так радісно лунають сьогодні у височині небесній і під склепіннями православних храмів слова ангельського різдвяного славослів’я: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, у людях добра воля»…
Дорогі в Господі отці, браття і сестри! Від усього серця вітаю вас з великим і радісним святом Різдва Христового. Нехай Всемилостивий Господь, Який зволив народитися в убогій Віфлеємській печері, зігріє теплом і любов’ю наші душі та серця, захистить нас миром і благоденством, пошле міцне непохитне здоров’я та зміцнить наші сили, почує наші благання та прохання в ці святі дні, звернені до Нього, виконає всі наші сподівання та добрі побажання і благословить усіх нас».











