пт, 20 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Богдану Кіріяку 15 років, він навчається у школі-інтернаті № 93 для незрячих та слабозорих дітей. Одного з недавніх вихідних днів Богдан разом із мамою Ольгою Михайлівною прийшов до Одеської музичної академії імені А. Нежданової на прослуховування: хлопчик добре співає і не мислить себе без музики. Він має займатися з професіоналом.

Такий висновок зробив народний артист України Анатолій Дуда. Відомий співак почув Богдана на одному з конкурсів, де талановитий хлопчик виконував романс на слова Гумільова і посів друге місце. Тут треба сказати «дякую» ще й керівництву Одеської залізниці, яке заохочує художню самодіяльність, завдяки чому таких, як Богдан, самородків можуть помітити.
Богдан співає у шкільному хорі, яким керує викладач школи мистецтв № 5 Юлія Олександрівна Каюн, а до сольного співу пристрастився буквально рік тому.
Слухаючи виступи професійних та самодіяльних співаків, не пропускаючи, наприклад, жодного ефіру з «Х-фактором», Богдан «відбирає» те, що йому до душі. Так і вчиться. Музичні інструменти він також «класифікує». Кілька з них освоїв теж самостійно. Грає на акордеоні, синтезаторі, піаніці, фортепіано.
Що стосується останнього, допоміг щасливий випадок і добра людина. Коли хлопчику було 5 років, розповідає його мама, один із будівельників, які ремонтували їхню квартиру, Василь Чемпоєш, звернув увагу на незвичайну музикальність малюка і сказав, що постарається якось допомогти розвинути його здібності. Невдовзі хлопці-будівельники притягли старе фортепіано, що пилилося у когось у гаражі. Ольга Михайлівна привела його до ладу, викликала налаштовувача…
А потім до Богдана прийшла Таїсія Сидорівна Пасічник, цього педагога теж порекомендував той добрий чоловік — Василь. Так почалася дружба двох палких шанувальників музики — маленького і дорослого. Богдан навчався з таким завзяттям, що Таїсія Сидорівна сказала одного разу: «Я ще не зустрічала такого добросердого, сумлінного учня». «Таїсія Сидорівна не тільки вчитель, вона по-справжньому надихає Богдана, — каже його мама. — Коли вони грають у чотири руки, здаються одним цілим».
Сподобалося Богдану, як звучить бандура, — теж почав вчитися грати на ній. Але, каже, «там потрібні нігті», а йому руки треба берегти для фортепіано: переконався, що саме цей інструмент його душі ближчий за інших.
Богдан сам собі акомпанує. Здавалося б, чого ж краще? Але А. І. Дуда сказав, що розпорошувати талант не варто, треба зосередитися на вокалі. Коли Богдан піде на прослуховування, він не знав, але саме Анатолій Іванович зустрівся йому у вестибюлі музакадемії, коли хлопчик з мамою якраз спускався до класу «0-15», де на нього чекала доцент кафедри сольного співу, кандидат філософських наук А. А. Джулай. Добрий знак.
…З першої ж ноти гами, взятої Богданом, Анна Андріївна вигукнула: «Молодець!». І далі йшлося: «Добре! Розумниця! Ой, молодець!». Вона так пояснювала прості, але такі необхідні для початківця, який освоює ази професійних секретів, істини, що голос Богдана зазвучав ще краще.
Словом, 10 лютого, коли в музакадемії розпочнеться новий семестр, вирішиться, з ким Богдан займатиметься. «З ним працювати треба обережно», — уклала Анна Андріївна. Треба берегти голос, сказала вона, щоб його не зірвати, щоб не з’явилася в ньому хрипота, щоб у 18—19 років, коли закінчується мутаційний період, Богдан міг вже володіти академічним звуком. «Ми робимо вокальну техніку, а не вокал — технікою», — зауважила з усмішкою Анна Андріївна, маючи на увазі, що з мікрофоном можна творити дива, але цінно, коли дива творить сам голос. «У вас голос м’який», — з дитячою безпосередністю захопився у відповідь Богдан.
Вони сподобалися один одному, що так немаловажливо на довгому шляху новачка в освоєнні творчих далей.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса