Господарський суд Одеської області 18 жовтня ухвалив рішення про виселення ДСК «Чорноморське морське пароплавство» із займаних ним приміщень у будівлі на Ланжеронівській, 1. Позивачем у справі виступила Морська пошуково-рятувальна служба. Свого часу, у лютому 2012 року, Міністерство інфраструктури передало їй розкішний особняк у центрі міста. Будівля перебуває на балансі Укррічфлоту. Пароплавству залишили 18 кімнат. І ось, трохи більше ніж за рік потому, Морська пошуково-рятувальна служба звернулася до суду, щоб виселити «квартирантів».
Суддя Панченко вимоги позивача задовольнив. А зустрічний позов пароплавства про компенсацію 13,5 мільйона доларів, витрачених на ремонт будівлі, залишив без розгляду. На думку судді, представники ДСК «ЧМП» не надали документів, що підтверджують вкладення коштів у ремонтні роботи. Хоча у звичайній практиці судочинства слухання, за клопотанням відповідача, могли перенести.
Ну і що, скажете ви, шановний читачу. Хіба мало кого сьогодні за судом виселяють і вселяють? І яке діло судді Панченку до того, що це Чорноморське морське пароплавство? Звичайне юридична особа, керівництво якого не підготувалося належним чином до судового розгляду. Хочеться сподіватися, що в апеляції ДСК «ЧМП» зуміє довести, що ремонт будівлі де-факто і де-юре проводився за рахунок пароплавства, а підтверджуючі документи будуть переведені на зрозумілу для суду мову і відповідним чином завірені.
Ухвалення судом рішення про виселення ставить жирну крапку в історії знаменитої судноплавної компанії, яку «сімейно» роздягали протягом двадцяти років в одній і тій же квартирі — у будівлі на Ланжеронівській, 1. А коли вже взяти нічого, і «мешканець» став голим, непотрібним, беззахисним, він може бути вигнаний з рідного дому. Що з нього вже взяти? Адже «болячками», які отримав не з власної вини, він доставляє владі тільки головний біль.
Невже політика держави і керманичів морської галузі не може бути більш поблажливою щодо залишених вісімнадцяти кабінетів? Тим більше, що в цій будівлі розташувалася Адміністрація морських портів України, тих самих портів, які свого часу були побудовані на кошти, зароблені флотом Чорноморського морського пароплавства.
«Новаторські ідеї» з вигнання ДСК «ЧМП» Морська пошуково-рятувальна служба демонструвала не один раз. Наприклад, збила з воріт будівлі емблеми пароплавства, а всередині приміщення зняла вивіску судноплавної компанії. Керівництво вищеназваної служби постійно нав’язувало ДСК «ЧМП» оренду кабінетів. І ось новий акт агресії до своїх же колег, працівників одного і того ж міністерства. Або в Морській пошуково-рятувальній службі працюють не моряки, для яких почуття морського братерства, взаємовиручки, допомоги має бути альфою і омегою життєвої філософії? Або це підприємство вибрано в якості «чорнила» для тієї самої «жирної крапки» у справі знищення ДСК «ЧМП»?
Таке складається враження, що вже не існує балансу пароплавства на час закінчення ремонтних робіт з відображенням у ньому витрачених коштів. Цей документ надається в усі інстанції, в тому числі і в Міністерство інфраструктури. Працівники пароплавства, ветерани пам’ятають, як після ремонту будівлі, у зв’язку з утвореним у ДСК «ЧМП» боргом підряднику, податкова інспекція хотіла забрати будівлю собі — в рахунок погашення боргу. І документи щодо цього боргу, що доводять проведення ремонту замовником, існують. Але чому вони не були надані суду?
Хочеться нагадати недавню історію. 20 серпня 2002 року держсекретар Міністерства транспорту України пан Абдулаєв наказав президенту ДСК «ЧМП» в термін до 31 серпня того ж року скласти розподільчий баланс і передати приміщення на Ланжеронівській, 1 на баланс Державного департаменту морського та річкового транспорту Міністерства транспорту України, наказуючи… «забезпечити ефективне використання будівлі».
Таким чином, був порушений Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Не питаючи дозволу в арбітражного керуючого, у колективу пароплавства, міністерство вилучило відремонтовану за рахунок судноплавної компанії будівлю з її балансу, залишивши борг за ремонт. Тоді колектив пароплавства бурхливо відреагував на ці дії, обґрунтовано припускаючи, що це початок процесу виселення пароплавства з будівлі по вул. Ланжеронівська, 1. Гінці міністра, його заступники, інші офіційні особи гасили обурення працівників ДСК «ЧМП». Зокрема, всіляко клялися на зборах, що трудовий колектив залишиться в цій будівлі, поки вона існує.
Повернемося тепер до Морської пошуково-рятувальної служби. За своїм статусом вона повинна рятувати людей, вантаж і судна на морі, і перебувати, як мінімум, у безпосередній близькості до моря. Замість цього служба оселилася в графському особняку, зайнявши всього кілька приміщень, і наполегливо, невідомо під чиїм керівництвом, замість проведення аварійно-рятувальних операцій займається тим, що виселяє ДСК «ЧМП».
У всьому цьому кругообігу подій навколо будівлі пароплавства проглядається, як вважають колишні працівники судноплавної компанії, і ще одна мета, яку поставило перед собою міністерство: стерти з пам’яті українців ДСК «ЧМП», позбавивши підприємство офісу, перетворивши на бомжа. Таке рішення було обрано, швидше за все, тому, що судова процедура розпорядженням майном боржника передбачає всебічну і ретельну роботу з кредиторською заборгованістю, і, що найнеприємніше для недоброзичливців пароплавства, з дебіторською.
Сьогодні, виходячи з наявної інформації про успішну роботу керуючого санацією, підприємство вже «відбило» великі суми «кредиторки». Зокрема, повернуло м’ясомолочний комплекс, який, як планує санатор ДСК «ЧМП», буде зданий в оренду, що передбачає отримання доходу. Так що відродження пароплавства почалося. Нехай з невеликого кроку. Тоді навіщо ж судноплавну компанію виселяти з її будівлі? Невже звільнені рішенням суду 18 кабінетів допоможуть відродженню морської галузі України?
