Так можна сказати про героя книги Валентини Сурніної «Протоієрей Дмитро Нецвєтаєв. Життя з Вірою. З любов’ю. З гідністю», презентація, якої відбулася 8 жовтня у Золотій залі Літературного музею.
Отцю Дмитру життєвий шлях, який закінчився у 2010 році, вдалося прожити своє життя з повною віддачею. Вибравши шлях служіння церкві в роки гонінь, йому вдалося з честю пройти свій шлях служіння Богу і як священика, і як церковного дипломата. Блискуче володіючи англійською, грецькою та іншими іноземними мовами, він брав участь як перекладач у зустрічах ієрархів РПЦ та закордонних церков, супроводжував церковні делегації. І, одночасно, був люблячим чоловіком, батьком 16 дітей, виховавши їх у відданості Богу та Вірі. Всі його вісім синів стали священиками, а вісім дочок — дружинами священиків. Отець Дмитро дочекався 120 онуків, і родина Нецвєтаєвих продовжує зростати.

Як розповів на презентації книги старший син отця Дмитра, протоієрей Мінської єпархії Андрій, перші згадки про родину Нецвєтаєвих можна знайти у XVI столітті. Описуючи похід Єрмака до Сибіру у 1581—1585 роках, Карамзін в «Історії держави Російської» згадує про попа Нецвєтаєва, який супроводжував його і виконував місію пастиря та першого хрестителя завойованих народів Сибіру.

А коріння дружини отця Дмитра та матінки Олени тягнуться до Запорізької Січі, до роду козаків Новицьких, сподвижників Богдана Хмельницького, які дослужилися до дворянського звання.
В Одесі отець Дмитро часто бував у свого сина отця Павла, настоятеля Свято-Миколаївського храму, завідувача регентським, золотошвейним та іконописним відділеннями Одеської духовної семінарії. Отець Павло — один з найавторитетніших священиків нашого міста, який з честю несе прізвище Нецвєтаєв.











