вт, 17 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Наші читачі, хто старший, думаю, пам’ятають фільм Станіслава Говорухіна «Так жити не можна!». Його «говоряча» назва стала свого роду рефреном. Відомий кінорежисер, до речі, в одне скликання був депутатом Одеської міської ради, тому й життя нашого міста, як і всієї, тоді ще великої країни знав добре. Про неї у фільмі й розповів.

А про нинішнє життя міста по «гарячому телефону» «Вечірки» на кожному чергуванні, і не тільки, розповідають наші читачі. Першим зателефонував одесит Є. А. Конотопенко. Євген Олександрович — «дитя війни», тобто людина немолода, та ще й з букетом болячок, з пенсією трохи більше тисячі гривень. Спробуй вкластися в цей «бюджет», якщо до всього постійно потрібні ще й ліки: у нього діабет, одна рука майже не діє, ноги болять… І в такому стані його, каже, «ганяли за купою довідок, щоб перевести на інсулін». А ще кошти «на стоматолога» потрібні. «Скільки грошей не збери, все так мудро віднімають», — робить гіркий висновок наш читач: за півтори тисячі гривень поставили йому такий зубний протез, що він тепер нормально їсти не може.
Мучиться Євген Олександрович не тільки власними болями, він не може змиритися і з тим, що «заводи розграбували, верстати здали в утиль, а людям дали порожні папірці-ваучери»; що у молоді немає роботи, «хлопці та дівчата їдуть у добровільне рабство».
«Зубна проблема» дістала і Ф. П. Юшинова. Він — інвалід 2-ї групи загального захворювання і «дитя війни», з 2012 року, як ветеран праці, — у списку черговиків на безкоштовне протезування в стоматполіклініці на 2-й станції Великого Фонтану. Але грошей, сказали йому там, немає. Звертався до міськ- та облздраву — нічого конкретного не почув.
Зателефонувала і я до стоматполіклініки. «Сьогодні отримано трохи більше грошей, — обнадіяли в реєстратурі, — але ми поки викликаємо тих, хто у списку учасників бойових дій. Іншим черговикам доведеться ще почекати…». «Скільки? — «продублювала» моє запитання чергова і зізналася, що в тій черзі, де Ф. П. Юшинов, «є ще ті, хто став у неї… у 2007 році».
«Нашу 29-ту поліклініку, що на Ак. Заболотного, поруч з обласною лікарнею, закривають, — мало не ридала 75-річна Поліна Борисівна Ханович з житлового масиву Котовського. — З гарної будівлі переводять лікарів, а отже, і нас, пацієнтів, на перший поверх старого пристосованого приміщення п’ятиповерхівки на вул. Героїв Сталінграда, де розміщується 18-та поліклініка. Там така тіснота, пройти неможливо. А адже наш район найбільший у місті і ще розвивається, будується. Ми проти такої реформи. Чому з людьми ніхто не рахується, «радяться» з народом лише в обіцянках?!».
Додзвонився до «Вечірки» М. А. Харабар із с. Забари Саратського району. Розповів: сильно захворіла сусідка, треба було негайно везти її до лікарні, за 25 км, до Старокозачого. «Швидка» — в с. Райлянка, за п’ять кілометрів від Забар. Виявилося, обурюється чоловік, треба платити: за виклик — 100 грн., за бензин — 60 грн. Дешевше обійшлася приватна машина. «Де ж наш «народний бюджет»? — дивується Михайло Антонович. Він чесно відпрацював 46 років, в тому числі і в колгоспі, пережив голод і холод, сподівався на старість спокійно пожити. Схоже, не вийде. «Село вимирає, молодь їде, мешканців залишилося всього якихось 200 чоловік…».
Про «реформовану» «швидку допомогу» розповів і Сергій, молодий батько 2-річної доньки, який добирається на роботу з села в Іванівському районі (щодня на дорогу — 25 грн.). Зв’язок з домом — телефонний: доводиться і в нічну зміну залишатися. А вдома одного разу трапилася біда: малятко сунула пальчик у розетку — опік струмом. У фельдшерсько-акушерському пункті сказали, що необхідно терміново доставити дівчинку до Одеси. «Швидка» — в іншому селі, не додзвонитися, а час іде. Коли на попутній машині привезли маленьку пацієнтку до опікового центру, лікар схопився за голову: «У таких випадках дитину треба везти у супроводі реаніматолога, серце дівчинки могло зупинитися».

Ірина Олександрівна, яка проживає в районі 16-ї станції Великого Фонтану, людина дуже хвора, їй потрібне свіже повітря. І нервувати не можна. Може, це зрозуміють, нарешті, працівники компанії «Європа-М»? Жінка повірила її рекламі і ще в липні вирішила поставити на вікна протимоскітну сітку, щоб комарі не дошкуляли. Її заявку прийняли. Потім тиждень «годували обіцянками», «обмірник» все не йшов. А з’явився — порадив, щоб справа пішла швидше, «платити не через розрахунковий рахунок, а відразу». Підписали договір (№ 893). Обіцянка впоратися за місяць коштувала замовниці 410 грн. «Вправляються» досі. Вже й комарі, схоже, вимерли. На дзвінки або ніхто не відповідає, або кладуть слухавку. «Може, адреса фірми хибна, а може, мій номер телефону там висвічується, і тому мовчать», — припускає Ірина Олександрівна. До редакції вона зателефонувала, щоб інші «на вудку цієї фірми не потрапили».
У Галини Фомінічни Манцорової, як зізналася вона сама, «характер революційний» (народилася 7 листопада), тому не може вона змиритися з тим, що в нашому місті «псують фасади будинків». Багато років пропрацювавши в «Гіпрограді», пам’ятає часи, коли таке категорично заборонялося. Сьогодні ж можуть і частину тротуару захопити, і за рахунок зеленої зони, доглянутої мешканцями, розширитися.
Вірна читачка «Вечірки» Т. Ф. Чугай, яка проживає на вул. Виїзній, поскаржилася, що вітер, який знову «порадував» одеситів різкими поривами, повалив старе велике засохле дерево за парканом її будинку. Благо, удар прийняла на себе черешня у дворі, інакше могла б трапитися біда: нависла загроза над газовими трубами і над дахами дворових будівель. Три дні обдзвонювала 75-річна жінка інстанції, щоб допомогли прибрати дерево, — марно. Діючи наполегливо, вона таки знайшла працівників, які прийшли їй на допомогу, не вимагаючи величезних грошей «за послугу».
Тамара Федорівна має намір детально розповісти про все окремо, в листі. Участь до неї виявили співробітник Малиновського РВВС і бригада міської оперативної служби 0-77.

Наступного понеділка, 16 вересня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-97-45 з 10.00 до 12.00 чергує завідуюча відділом листів Валентина Василівна Онькова.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса