Немає для вчителя та вихователя більшої нагороди, ніж ці слова. Їх сказав третьокласник СШ № 25 Саша Дехтяр, з яким ми зустрілися в серпні на Алеї Слави. Олександр прийшов з батьками (батько хлопчика В. В. Дехтяр є керівником Спілки військовослужбовців «Наша військова справа», а мама А. Ф. Жечева працює секретарем у тій же організації, обидва — в минулому військові), щоб покласти квіти до пам’ятника Невідомому матросу.

Саша розповів, що йому і в дитячий садок подобалося ходити. Д/с № 88 знаходиться на вул. Балківській, 42-Б. У нього там була чудова вихователька Анастасія Ігорівна Погорєлова: «Моя друга мама».

У дитячому садку № 88 А. І. Погорєлову і зараз називають так багато малюків. Сад цей великий: дві ясельні групи і дев’ять дитсадківських. Розрахований на 210 дітей, а ходять сюди близько 350. Дошкільний заклад скоро відзначить 25-річчя. Працюють з дітьми понад 50 дорослих. Анастасія Ігорівна — на хорошому рахунку. Як розповіла завідуюча Є. Б. Тесеоглу, прийшла дівчина в сад нянею. Але через рік вже стало зрозуміло: з неї вийде прекрасний вихователь. Колектив дав Анастасії Погорєловій рекомендацію на навчання до Південноукраїнського педагогічного університету. Євгенія Борисівна (а у неї піввіковий стаж педагогічної роботи) сказала тоді: «Йди за дипломом, а вчитися треба все життя!». Три роки тому Анастасія закінчила університет. І встигла підвищити кваліфікацію: атестаційна комісія присвоїла молодому спеціалісту другу категорію. Грамотна, ерудована, комунікабельна, витримана — так відгукуються про А. І. Погорєлову колеги. Незважаючи на те, що група переповнена, у Анастасії Ігорівни не буває конфліктів ні з дітьми, ні з батьками. Для малюків вона і справді друга мама.

Зараз Саша Дехтяр навчається у Ірини Володимирівни Кошелевої. Хлопець вважає, що їхньому 3-Б класу пощастило. «Підтримую!» — посміхнулася директор 25-ї школи І. С. Козакевич. Коли ж я попросила Ірину Станіславівну одним словом охарактеризувати вчительку, засміялася: «Батарейка!» Ірина Володимирівна дійсно дає заряд життєлюбства всім оточуючим — і дітям, і дорослим. Сама вчителька більше за інші предмети в розкладі початкової школи любить математику. «Математика — це мистецтво, яким не можна не захоплюватися», — часто говорить вона. І захоплення вчительки передається учням. Адже відомо, математика — цариця наук. Колись І. В. Кошелева закінчила Одеський університет ім. Мечникова — і працювати б їй зі старшими учнями. Але зіткнулася з малюками — і зрозуміла, що її серце належить їм. Пізніше отримала в Південноукраїнському педагогічному університеті диплом вчителя початкових класів. Втім, вчитель завжди повинен вчитися. Цього в Ірини Володимирівни не відняти. Допомагає в самоосвіті комп’ютер, у нього цікавих підказок багато. Не тільки уроки хороші у І. В. Кошелевої, але й позакласні заходи, а краще сказати — свята. Батькам подобається на них бути присутніми.

На прощання я запитала Санька, за що ж він все-таки любить своїх «других мам». Саша подивився здивовано: «Люблю — і все!». Вичерпна відповідь. І нехай ці слова стануть привітанням для тих дорослих, які навчають дітей. З новим навчальним роком вас, педагоги!