З квартири № 5 в одноповерховому флігелі по вул. Князівській, 16 нові господарі зробили бункер. Три вікна квартири, що виходять на вул. Ольгіївську, замурували. Зробили вихід на цю вулицю, поставили кондиціонер і примусову вентиляцію, пофарбували в зухвалий помаранчево-червоний колір. Захопили горище і підвал. До весни навіс на вулиці звели — метрів 40 відхопили тротуару. Таку скаргу отримала редакція.

А живуть у будинку літні люди, багато в житті бачили. «Дівчатка, — зашепотіли бабусі, — тут нам влаштують щось на кшталт казино або ресторанчика з номерами». Однак господаря мешканці рідко бачили, а виконроб твердив одне: «Тут буде квартира!». При цьому виконроба не хвилювало, що в суміжній квартирі № 6 несуча стіна загрожує обваленням. Дві літні господині стали обурюватися, а їм двічі скло невідомі повибивали, вони й притихли.

Однак бунт довелося піднімати. Одного разу раптом зник у будинках газ, а опалюються квартири саме ним. Посиділи мешканці деякий час в очікуванні, потім викликали газовщика. Хлопець сказав, що спочатку повинен перевірити справність газових приладів у всіх квартирах. Але п’ята квартира не пустила газовщика на поріг! Виконроб знущався: приватна, мовляв, власність, проникнення на територію можливе лише з дозволу суду. Дзвонили люди і в ЖЕК, і в міліцію, і міському голові, і навіть до Адміністрації Президента. Реакції — жодної.

І тоді почався «баби бунт», як сумно жартують жінки, які розповіли мені цю історію. Вони пішли на штурм квартири. Виконроб кричав господареві по мобільному: «Одні старі! Але їх же багато…».

У цій критичній ситуації з’явився народу господар. З газом все владналося швидко (обладнання було в порядку). Але мешканці зрозуміли: треба підніматися на бій проти самовільної реконструкції.

Хто потрапляв у подібні переробки, знає, як нелегко вести боротьбу. У господаря були юристи. На прохання надати документи, говорили приблизно наступне: «Документи є. Але хто ви такі, щоб ми перед вами звітували?». Навіть у ЖЕКу на питання, приватизовані чи горище і підвал, відповідали: «Відомостей не мається». Щоб здобути відомості, мешканці стали писати заяви в різні інстанції.

Справа зрушила з мертвої точки. У липні новому господареві прийшло припис з управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів: «Ваш об’єкт підлягає демонтажу в термін до 19 липня 2013 року. У разі невиконання припису демонтаж буде здійснено управлінням за ваш рахунок…».

І 21 серпня таки приїхав евакуатор! Десять робітників швидко зрізали навіс електроінструментами. Мешканці із задоволенням спостерігали за їхніми діями. Навіс виявився повним «нахалстроєм». На квартиру документи були. Юристи кілька разів повторили, що ця квартира квартирою і залишиться, а ремонт господар має право робити на власний розсуд.

З юридичного департаменту Одеської міськради колективу мешканців прийшла відповідь: «За результатами перевірки, проведеної Приморською районною адміністрацією, виявлено факти порушення чинного законодавства, в результаті чого було винесено розпорядження про приведення самовільно реконструйованої квартири № 5 по вул. Князівській, 16, у первісний стан. Як стало відомо, розпорядження виконано не було».

12 червня 2013 року юридичний департамент подав позовну заяву до Приморського районного суду м. Одеси. Мешканців повідомили, що «станом на 4 серпня 2013 року справа до слухання не призначена у зв’язку з перебуванням судді у відпустці».

Мешканці будинку № 16 по вул. Князівській побоюються, що і зведений сусідом бункер все ж буде узаконений. До речі, «бункер» з англійської перекладається як «укриття». Що хоче сховати від людських очей господар п’ятої квартири? «У податкову інспекцію будемо звертатися, — кажуть мешканці. — Нехай перевірять, що там готується. Нещодавно барні стійки завезли…»