«Зірки між небом і землею. 1955 — 1971 рр.»: так, з прозаїчним уточненням, названо виставку фотознімків, що відкрилася 9 липня в галереї «Сади Перемоги» на площі 10 Квітня. Це зібрання фотографій — своєрідний меморіальний музей знаменитої авіакомпанії Air France. Музей у фотопапері. На ньому — портрети видатних людей планети, світових знаменитостей, які в зазначені роки стали клієнтами паризького аеропорту Орлі…
Цю виставку компанія «Ер Франс», Посольство Франції в Україні, Французький інститут в Україні та товариство Альянс Франсез в Одесі приурочили до четвертого Одеського міжнародного кінофестивалю.

1956 року «Ер Франс» урочисто відкрила аеровокзал Орлі. Пасажирські авіаперевезення ще не стали повсюдним і повсякденним звичаєм. Авіакомпанія звертається до агентства «Теле Фото» з проханням надати фотографа. Задум — у рекламних цілях фіксувати на фотоплівці будь-яку знаменитість, яка забажає скористатися послугами компанії. Десять років працював в Орлі фотокор Ролан Брієн. І зірки кіно, театру, політики, спорту, бізнесу, літератури охоче позували. Працювали на славу «Ер Франс» і інші фотографи — Асія, Філіпп Формезон, Клод Агостіні, Філіпп Бріа, Жан Гене. Умова була — обов’язкова присутність у кадрі борту лайнера «Ер Франс», а вже допускали фотографа і до святая святих технічних служб.
…З порога виставки: Марія Каллас розписується на своєму великому фотопортреті, вивішеному в Орлі. Хлопчик-дзвіночок Ален Делон заскочений «нашим фотографом» на виході з митної зони. Жан Поль Бельмондо. Софі Лорен. Марлен Дітріх. Чаплін Чарльз і Чаплін Джеральдіна. Ще цікавіше: Марк Шагал, Рудольф Нурієв.
Ну, сказати «заскочений» — це натяжка. Немає в цих знімках фундаментальної і потаємної властивості фотографії — елемента випадковості, репортажності. Просто «зірку» попросили — вона люб’язно застигла перед об’єктивом. Теж, мабуть, з розумінням, що з усіх мистецтв для нас найважливішим є піар, як висловилася в наші дні Лада Лузіна. І про психологічний портрет, про підглянутий душевний стан теж мова тут не йде. Перед нами імідж, маска, символ, ходяча проєкція нездійсненних народних бажань. Такі правила гри, добровільно прийняті «зіркою», — пам’ятаєте, виходила колись у нас у перекладі з англійської повість, прототипом якої була Мерилін Монро, так і називалася: «Символ». Символи складалися в рекламну колекцію «Ер Франс» — у підсумку маємо втілений на папері міф «шалених шістдесятих»…
Так, і еталони моди — теж. Художникам кіно — дуже доречно, а то вже надто приблизними стали. Ось ціла шеренга манекенниць Діора. До речі, ця мода 1961 року, мінімалістично-геометрична, зі спідничкою до середини коліна, доповзла до СРСР років через п’ять.

А Мерилін тут немає. Ну, не літала з Орлі. Зате Бріджит потрапила на трап аж двічі, і обидва — змазано: схоже, ББ виявилася єдиною, хто позувати не захотів. Ну, набридли вередливій і свавільній Бріззі переслідувачі з фотоспалахами!..
Андре Моруа. Анук Еме… на яку, тодішню, нині дуже схожа Одрі Тоту: немає нічого нового під сонцем. Альбер Камю. Ліз Тейлор. Боже ти мій, Володимир Набоков. Галина Уланова…
А ось перша жінка-космонавт. Космонавт — це так! Але борони тебе Боже бути і виглядати в очах гнилого Заходу жінкою. Радянську віп-персону відрізняєш і відзначаєш у зоряних скупченнях, наче космічну чорну діру: завивка, темний костюмчик силуету «труба», сексу в нас немає. А в іншому — фору дамо, наздоженемо і переженемо. «Якщо треба, зуміємо повечеряти виделкою», як писав пародист Олександр Іванов, — ось і «наш Микита Сергійович» в авіасалоні впевнено їсть за допомогою виделки та ножа.
Список «зірок» можете поповнювати сміливо і нескінченно: хто тільки не вилітав з Орлі!.. Елла Фіцджеральд. Одрі Хепберн. Монтан і Синьйоре. Гейнзбур і Біркін.
Представили нам цю виставку директор «Альянс Франсез» в Одесі Сільвен Бано, начальник відділу маркетингу авіакомпанії «Ер Франс» в Україні Оксана Мироненко та куратор експозиції Марина Бабчинська. Поцікавтеся, подивіться. По-перше, тут уже — цінність документа. Ностальгічний флер. Наочність пласта часу. І велич міфу.











