У центральному холі морського вокзалу 25 та 26 червня пройшла міжнародна виставка котів. З України, Росії, Білорусі, Польщі, Німеччини, Франції та інших країн прибули заводчики. Члени журі шукали найкращих не тільки серед дорослих котів, але й серед кошенят. Квиток коштував недорого, тому я із задоволенням вирушила туди. Яких тільки порід не надивилася! Там були перси, британці, абіссінці, керли, бенгальська кішка, девонширський рекс, шотландський фолд…
Були там і голі коти — мої улюблені. Річ у тім, що мама з дитинства страждає від астми. На шерсть у мами алергія. Так що ні хом’ячка, ні кішку, ні собаку в домі не заведеш. А мені дуже хотілося мати когось із тварин. Рибки в нас завжди були, але ж з ними не поговориш і не побігаєш. Одного разу я поскаржилася на це маминій подрузі. А та після поговорила з мамою: існують лисі або голі коти та собаки, можна спробувати. Мама погодилася.
Перш ніж купити сфінкса, ми багато дізналися про нього. Є канадський сфінкс, гавайський, донський, петербурзький, український левкой, ельф, бамбіно… В основному ці коти виведені штучним шляхом у декоративних цілях. Багато людей їх не люблять, кажуть, що вони — інопланетяни. Але багато хто й любить. Правильніше сказати, їх люблять ті, хто хоч трохи знайомий з «голопузиками».
«Голопузики» — це канадські сфінкси. У них завжди випирає животик, ніби щойно поїли. Забарвлення вони бувають різного (навіть дво- і триколірного), але в нас білий, що здається рожевим, а мордочка темна. Мордочка складається з великих вух і величезних очей у вигляді маленьких лимончиків (очі широко розставлені). Ще в нашого кота довгі лапи та хвіст з пензликом на кінці. Котик цікаво ходить — наче на повітряних подушечках. Ну, і зморшкувата шкіра, за якою потрібно доглядати. Кіт пітніє, особливо в спеку. Намагаємося частіше купати з дитячим шампунем — приблизно раз на два тижні. Сфінкс любить це діло. Але якщо немає часу, то ми просто протираємо його м’якою ганчіркою або серветкою. А взагалі-то коти цієї породи — чистюлі. Їх приємно брати в руки — щось таке оксамитове, тепле, м’яке. І самі вони люблять усе таке ж. Сплять у ліжку. Бояться холоду (але й спеки теж).
Годуємо сфінкса, як маленьку дитину, — м’ясо (в основному куряче), субпродукти, сир, яйця, каша, овочі, риба раз на тиждень. М’ясо зазвичай крутимо на м’ясорубці. Але взагалі-то в мене є маленький племінник, ми пристосувалися давати котику дитяче харчування в баночках (м’ясне).
Тепер розповім про характер. Сфінкси дуже допитливі. Як тільки ми принесли кошеня, він обстежив усю квартиру і вибрав собі місце — полицю для взуття. Для улюбленця ми її звільнили. Він завжди з’являється там, де виникає який-небудь шум, але поводиться інтелігентно. Піддається дресируванню — граємо в хованки та доганялки, приносить дрібні предмети, ходить по намальованій крейдою лінії. На мою думку, розуміє людську мову. Дружить із сусідським собакою, любить, коли вона з господинею приходить у гості. Кіт і собака влаштовують галасливі ігри. Відчуває настрій господарів. Якщо комусь сумно, втішає всіма способами. Сфінкса не можна не любити!
