сб, 21 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Відзначив бенефісом «Соло для закоханого голосу» 25-річчя творчої діяльності заслужений артист України Сергій Лукашенко, окраса трупи та гордість Одеського академічного театру музичної комедії імені Михайла Водяного.

Неважливо, що мода на оперету минула! Для одеситів завжди важливіше за будь-які жанри було оцінити артиста, його можливості, енергетику, харизму. Нев’януча краса — це від мами, чиї дівочі фотографії, показані на великому екрані, захоплюють зал, як, втім, і присвячена мамі ж пісня у виконанні артиста.
Інші секрети успіху пояснили автори сценарію ювілейного вечора-бенефісу Ігор Лосинський та заслужена артистка України Ауріка Ахметова, одна з улюблених партнерш Сергія і водночас режисер усього дійства. Яскраво, красиво, динамічно (всього півтори години без антракту) — і все життя артиста, як на долоні. Запальні молоді ведучі, артисти Юрій Федорченко та Олександр Прокопович, розповідають про одеського хлопчика з хорошої родини, який закінчив знамениту школу № 118 (у ній навчався, на хвилиночку, сам Михайло Жванецький), займався в хоровій студії, але перервав свій роман з красунею Одесою (володарка Гран-прі міжнародного конкурсу артистів оперети та мюзиклу Ірина Ковальська) заради Музи, пардон, Мусі… далеких мандрів (Алеся Перекальчук).
А якщо серйозно, ця сама Муза далеких мандрів захопила колись юнака до Санкт-Петербурга, тоді ще Ленінграда, де він закінчив Ленінградський інститут театру, музики та кінематографії. Потім повернувся до рідної Одеси і вступив до Театру музкомедії. Тут його сценічними вчителями стали народні артистки Маргарита Дьоміна та Євгенія Дембська, заслужені артисти Віктор Алоїн, Галина Жадушкіна, Валерій Барда-Скляренко, Юрій Осипов. Режисер Юлій Гріншпун вводив його в легендарні постановки «Слон», «Граємо Зощенко», «Мафіозі», «Баядера»…

«Світло далекої зірки»
«Світло далекої зірки»

— Можна було працювати в драматичному театрі, але мені це завжди було нецікаво, хотілося співати. Я був майже останнім, кого приймав до театру музкомедії сам Михайло Водяний, — згадує Сергій. — Ще Пашу Коломійчука тоді він прийняв. У мене амплуа було — простак, легкий такий персонаж, смішний…
Однак простак простаку різниця, у виконанні Лукашенка завжди присутній пітерський шик, елегантність, вміння носити фрак у нього в крові, це завжди якийсь «фракний» простак, ось як Боні в «Сільві»: канкан, сліпуча посмішка, «і я закохуюсь знову в вас щоразу, хоч на годину!». Часто у цього «простака» зовсім непроста сумність в очах і навіть сталевий блиск прослизає. Неможливо втриматися в рамках одного амплуа, творчість, як і життя, варіативна! Звісно, його герої завжди виглядають розкішно — а навіщо спотворювати, красу цінувати потрібно, оформляти гідно. Елегантний, як рояль, мафіозі Спаттс Палаццо у виставі «В джазі тільки дівчата», з голки одягнені Айзенштайн і Фальк у двох постановках «Кажана» і стильний до неправдоподібності Пушкін з мюзиклу «Граф Воронцов» (неважливо, що під час одеської ссылки поет одягався більш ніж недбало, важливо, що артист змушує повірити, ніби його герою 24 роки!).

«Любов до 3000 мельниць»
«Любов до 3000 мельниць»

Не дивно, що за прихильність такого красеня сперечаються не тільки Одеса і Муза-Муся далеких мандрів, а й Естрада (народна артистка України Ольга Оганезова) та Оперета (Ауріка Ахметова). Завдяки роману з оперетою артист побував на гастролях у США, Ізраїлі, Болгарії, Угорщині, Казахстані та Білорусі, але естрада теж була до нього більш ніж прихильна, інакше не було б лауреатства на низці фестивалів естрадної творчості, в тому числі і на пітерському «Шлягеру року». Пітер взагалі до кінця Сергій так і не відпустив — був сезон, коли його педагог Олександр Петров умовив попрацювати у своєму колективі — Санкт-Петербурзькому державному дитячому музичному театрі «Дзеркальний», а там, між іншим, оперний репертуар, у ЛДІТМіК у артистів музичного театру підготовка консерваторська, плюс від природи чудовий баритон! Але все ж Одеса виявилася сильнішою — перетягнула до себе.
З заслуженою артисткою України Вікторією Подольною Сергій виконав дует з вистави «Безіменна зірка». Тут артист грає любов неземну: вона — збідніла, безпомічна без підтримки впливового покровителя аристократка Мона, він — бідний вчитель астрономії Морін, їхньому союзу на землі немає місця, як не шкода… Його голос завжди стає закоханим у дуеті з вокалісткою, Лукашенка вважають партнером дуже чуйним і вдячним. Але головною його партнеркою, звісно, залишається все ж Одеса, якій артист вірний, можливо, всупереч багатьом обставинам…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса