ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Великі виконавці класики, що вийшли з Одеси, — наша гордість, але не меншою мірою варто пишатися тим, що маємо сьогодні. Ось уже 19-й міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Два дні й дві ночі нової музики» відбувся у філармонії. І в тому, що це досі неоднозначно сприймане в місті (зате адекватно сприймане в усьому сучасному світі) явище продовжує існувати в режимі нон-стоп, заслуга насамперед організаторів фестивалю, членів асоціації «Нова музика» Кармелли Цепколенко та Олександра Перепелиці.

Відтоді, як фестиваль проходить у філармонії, простір «дня» і «ночі» розмежовано: у певний момент публіка та музиканти закінчують «день» у Великій залі й переходять на «нічні» концерти в нижнє фойє.
На фестивалі, втім, як і завжди, було багато цікавих зустрічей. Інтернаціональний ансамбль «Convergence» об’єднав музикантів зі Швейцарії, Грузії та Вірменії, що не заважає взаєморозумінню учасників, мова нової музики універсальна. Сивочолий канадець Роберт Моріс Айткен перед виступом дуже зворушливо згадував про те, як легендарний П’єр Булез запросив його в уже далекий 1977 рік до Парижа на відкриття грандіозного центру нової музики — Інституту музичних та акустичних досліджень (IRCAM). Кожен запрошений музикант мав виступити в окремому приміщенні (публіка переходила слідом за виконавцями), продемонструвавши якийсь новаторський прийом у грі на своєму інструменті. Канадський флейтист імітував гру на органі, примудряючись брати октави (досить великі для флейти інтервали). І сьогодні ця п’єса звучить свіжо й новаторськи, як і твори того ж Булеза, Вареза, інших авангардистів.

Одеський жіночий хор «Оріана» виступає у супроводі австралійського духового інструменту
Одеський жіночий хор «Оріана» виступає у супроводі австралійського духового інструменту

Приємним ностальгічним проєктом «2Д2Н» став виступ американської піаністки Дженніфер Гаймер, яка грає на іграшковому роялі з крихким, скляним тембром, перший виконаний нею твір так і називався: «Сентиментальна подорож». П’єса Манфреда Штанке справді перенесла в часи дитинства середнього покоління музикантів, сповненого акустичних шумів, позбавленого електронних іграшок. Нова музика перебуває в постійному пошуку оригінальних тембрів (ну, нот і справді всього сім, усі можливі комбінації давно вичерпані). А ось молода композиторка Асматі Чібалашвілі, уродженка Грузії, учениця Кармелли Цепколенко, вже сміливо використовує електроніку і навіть відео — в цьому могли переконатися ті, хто став свідком виконання її п’єси «Світло» одеським ансамблем «Senza Sforzando».
Наполегливо шукали нові тембри перкусіоністи з Фрайбурга та Лугано — постукували камінчиком об камінчик, скрипіли надувними кульками. Шуми та шепіт сьогодні проникли і в хорову музику — про це блискуче нагадала зразкова дитяча хорова капела школи педагогічної практики ОНМА (художній директор та диригент — Євгенія Бондар). Чудово й артистично у хлопців виходить подати всі складні звучання, а у фузі Лоренца Маєрхофера «Смішно» їм зовсім не довелося співати, просто ритмічно сміятися і при цьому пританцьовувати (допомогла балетмейстерка Юлія Пуріна). Для цих дітей нова музика не буде чимось складним для розуміння… Ще один одеський хоровий колектив, молодіжний хор «Оріана» під керівництвом викладачки ОНМА Галини Шпак затанцював, завів хороводи під час виконання містеріального твору української композиторки Ірини Алексійчук «Потойбічні ігри» на слова Олени Степаненко, а серед акомпануючих інструментів був екзотичний австралійський диджеріду (шкода, він частіше з’являється в Одесі, ніж українська трембіта). Український фольклор живить фантазію і чудового композитора Олександра Козаренка, чий концерт-портрет у виконанні камерного оркестру Хмельницької філармонії примирив шанувальників класики та авангарду. За роялем був сам композитор, а використання спеціальної накладки на струни в одній з п’єс відтворило тембр цимбал (знову ж таки, ксилофони, в тому числі гігантський, з яким приїхали музиканти Матіас і Рой Грунефельди з Нідерландів, маримба звучать у нас частіше). Можливо, в майбутньому українська нова академічна музика стане ще сміливіше використовувати свої екзотичні для всього іншого світу тембри, і ми в цьому переконаємося вже через рік, на 20-х «Днях і ночах»…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса